Маленькі помічники ЗСУ, або Як ягоди стають донатами для армії
Робити добро і допомагати ЗСУ легко — потрібні лише бажання і віра у своїх захисників. І це власним прикладом доводить трійця чудових решетилівських дітлахів.
Ось вже друге літо поспіль на базарчику у центрі Решетилівки з’являються незвичні продавці. Вони торгують виключно в ягідний сезон, тож і розставляють на столику нехитрий крам — солодкі домашні полуниці, черешні, що продають на стаканчик. У місті й серед продавців вони вже знаменитості, маленькі зірочки. Адже троє дітлахів — Іванна Зозуля, Олег Черкашин і Владислав Зленко — торгують ягодами не на дитячі забаганки чи солодощі, вони допомагають ЗСУ.
Уторгувати не на розваги, а на допомогу ЗСУ
Все почалося минулого літа, коли двоє друзів — Іванка та Олег — підійшли до своїх матусь й повідомили, що продаватимуть ягоди. Мами запитали, на що малеча хоче збирати гроші, бо думали, що ті прагнуть самотужки заробити на солодощі чи розваги. Але парочка упевнено відповіла: хочуть допомогти ЗСУ. Звісно ж, що дорослі не вагаючись підтримали чудову ідею. Свою першу партію товару Іванка з Олегом нарвали самі, ті ягоди продали біля власного будинку — їх розкупили сусіди. Окрилені успіхом малі вийшли торгувати й наступного дня, проте просиділи безрезультатно, бо вулиця не жвава, автівки майже не їздять, потенційних клієнтів мало.
Та невдача не засмутила: малі розумахи швидко допетрали, що потрібно робити і пішли до батьків із новим бізнес-планом — поїхати торгувати на базарчик в центрі Решетилівки. Звісно ж, торгуватимуть вони самі. Батьки забезпечать логістику, ну й з товаром допоможуть: якщо торгівля піде, ягід потрібно буде більше.
Аліна Перепелиця зізнається, що спочатку побоювалися реакції сторонніх. Бо одна справа — під власним двором торгувати, зовсім інша — в центрі міста. «Сумнівалися: а що будуть казати люди, чи не звинувачуватимуть, що це ми дітей примушуємо, хоча ж ідея належить їм, це їхнє бажання. З іншого боку боюся мати справу з чужими грошима, тому що люди різні бувають. Тож стараємося щоразу, як тільки діти продали ягоди — перерахували, повідомили публічно в соцмережах суму, написали звіт, куди їх витратили, й додали чеки», — розповідає мама Іванки.
Побоювання були марними, бо решетилівці малих волонтерів примітили й підтримали. Хтось купував ягоди, інші від купівлі відмовлялися, аби у дітей лишився товар, натомість клали гроші у банку донатом на ЗСУ. Отак торік на виручені кошти малі помічники купували для своїх захисників засоби від комарів, передавали їх волонтерці Віті Приходько. Також купували ліки й відправляли на фронт через земляків із Решетилівської спілки АТО.
Волонтерські ягоди по 20 гривень і гостинці для військових
Ягоди рвуть вдома, з допомогою батьків, адже на базарчик ті ж черешні возили ящиками.
«У бабусі торік полуницю збирали й цьогоріч теж. Вона собі на зиму заготовила, а решта йде на добру справу. І вдома так само, — розповідає Аліна Перепелиця. — Цього року вродило добре, з лишком. Тож є що дітям продавати. Шкода, що нещодавно на заваді торгам став дощ і все зіпсував. Діти дуже засмутилися. Як тільки дощ перестав — „все, давайте їхати, дощу немає“. Тут дякувати богу вже малина достигла, мама Владіка каже, може абрикоси будуть — ще й ними торгуватимуть. І вони вже чекають нового врожаю, їм це подобається».
До слова, у маленькому волонтерському загоні нинішнього літа поповнення — до Іванки з Олегом доєднався їхній приятель Владик Зленко. Тож торгувати утрьох веселіше. Батьки зауважують, що торік малі сиділи скромно, а зараз увійшли в азарт й діють як справжні продавці — припрошують потенційних покупців, рекламують свій товар: «Заходьте до нас. А ви не хочете ягід? У нас солодка полуниця, смачні черешні». Ціни, щоправда, у малих не ринкові — демпінгують, бо як торік стаканчик ягід у малих волонтерів коштував 20 гривень, так і нинішнього літа, коли дорожчає все навколо, вартість не змінилася.
Мами у торгівлю дітей не втручаються, проте й самих не полишають. Аліна Перепелиці із подругою Мариною Черкашиною спостерігають за процесом збоку. Уважно стежать, аби малі нікого не обрахували. Поки на сервіс ніхто не скаржився, навпаки — підтримують і хвалять, пишуть теплі й доброзичливі коментарі в соцмережах. Аліна Перепелиця з гордістю розповідає, як малі під час нещодавніх торгів пригощали ягодами військових, намагалися почастувати кожного хлопця у формі, вручити вітамінного гостинця. Це було щиро і дуже щемно. Звісно, що бійці відмовлялися, малі наполягали, вмовляли. Просто хлопці не уявляли, яке то для дітей щастя — пригостити свого захисника. «Бачила, як один хлопець взяв ту склянку із ягодами. Він посміхається. Дивлюся і вони такі задоволені, бо дітям для щастя багато не треба», — зауважує Аліна.
«Вони нас захищають і ми маємо їх підтримати»
Цього літа малі волонтери вже двічі закуповували ліки для ЗСУ. Минулого тижня наторгували майже 4 тисячі гривень і за них придбали протизастудні, цього — знеболюючі. Ліки купували, зважаючи на потреби та прохання дорослих волонтерів зі спілки АТО: цієї п’ятниці Діана Танько якраз повезла ці препарати із рештою гостинців захисникам на передову.
Торік, коли ReLife знімав сюжет про маленьких помічників ЗСУ, Іванка прокоментувала ідею допомогти захисникам коротко і зрозуміло: «Вони нас захищають і ми маємо їх підтримати». Коли запитую у її мами, чи це був вплив і приклад батьків, Аліна відповідає: «Можливо, але мені сподобалося, що це була їхня ініціатива, що їм ніхто не підказував і не направляв. Нам, звісно, хочеться, аби війна закінчилася якнайшвидше і наші діти якщо й продавали б ягоди, то збирали на велосипед, на телефон, на інші гаджети та дитячі забаганки. Але дуже раді, що вони знають, куди зараз потрібно направляти кошти. І не просять велосипед. Вони хоч і маленькі, але добре розуміють, завдяки кому вони зараз вдома, завдяки кому сплять у своїх ліжечках і не рятуються за кордоном. Це тяжко усвідомлювати. Але нам, напевно, пощастило з дітьми, бо вони самі все розуміють і самі хочуть підтримати тих, хто нас захищає».
Батьки трьох маленьких волонтерів щиро вдячні всім землякам, які підтримують їхню ініціативу: тим, хто купує ягоди чи просто кладе гроші у банку на підтримку ЗСУ. Бо попри все, попри «зраду» в соцмережах та російське ІПСО, у реальному житті нас оточують справді чудові люди. І ростуть чудові діти, які люблять Україну. Попри свій юний вік вони мудрі, мають чітку позицію і вірять в ЗСУ. Ці діти нагадують нам, дорослим, що великі справи насправді робити легко.
Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA