Студенти та викладачі Полтавського державного аграрного університету відвідали ВЦВК
Всеукраїнський центр вишивки та килимарства приваблює все більше людей, котрі прагнуть розширювати свої знання про культуру, традиції, звичаї, народні ремесла, зокрема й решетилівські вишивку та килимарство, які належать до нематеріальної культурної спадщини України.
Цьогоріч, як завжди у літню пору, ми приймаємо чимало школярів, студентів, людей старшого віку, як місцевих, так і з Полтави, інших населених пунктів області і з-за її меж, які прибувають на екскурсію.
Це організовані групи та окремі громадяни. Є такі, хто вже вкотре вирішив оглянути творчість майстринь ВЦВК, але більшість вперше відвідують нашу мистецьку установу. Серед них — група викладачів та студентів І та ІІ курсів Полтавського державного аграрного університету, які відкрили для себе багато нового про вишивку і килимарство під час екскурсії, яку провела для них керівник ВЦВК Надія Вакуленко.
Наші гості оглянули експонати Виставкової зали, у майстернях побачили на власні очі, як народжуються в руках майстринь високохудожні сорочки, блузи, килими з орнаментами, притаманними не лише Полтавщині, а й іншим регіонам України. Не лише дівчата, а й хлопці активно долучилися до майстер-класу з килимарства. Дівчатам було до вподоби приміряти корсетку, весільний віночок та сфотографуватися в них.
Варто сказати, що серед студентів є не лише ті, хто народився і виріс на Полтавщині, а й в інших областях, зокрема на Донбасі. Наприклад, студент Іван родом з Донеччини (м. Бахмут), який пильно придивлявся до кожного виробу, до того, як вони створюються, сказав: «Вперше бачу таке. Дуже цікаво, дуже красиво, незвичайно. Тим паче, це ручна робота і дуже якісна, а ручна робота завжди варта того, щоб її високо оцінювали. Такий одяг носив би із задоволенням. Певно, не на кожен день, але на свято чи з якоїсь приємної нагоди одягав би. У мене є вишиванка фабричного виробництва, чогось оригінального в ній немає, стандартна, але люблю її носити. Вишиванки ідентифікують нас як українців, такого ні в кого немає…».
Позитивні враження звучали з уст й інших студентів. Кілька дівчат розповіли, що вміють вишивати хрестиком, шити. Вважають, що кожна дівчина має володіти якимось ремеслом, зокрема творити голкою. Приємно було чути від молоді про їх бажання більше знати про українські народні традиції, українське вбрання та мати його у своєму гардеробі.
Похвальні думки висловили й викладачі.
Олександр Михайлович Помаз, доцент Полтавського державного аграрного університету за сумісництвом омбудсмен учасників освітнього процесу університету:
«Враження неймовірні. Низький уклін працівницям, які зберігають українські традиції. Нас вразило все просто до глибини душі. Слава Богу, що ви є, слава Богу, що є таке місце, де зберігаються і поширюються традиції та ще й на світовому рівні. Дуже хочеться, щоб наша держава все-таки більше піклувалася про розвиток народних художніх промислів, про те, щоб люди мистецтва отримували більшу заробітну плату, щоб вони могли розвиватися далі, щоб розвивався ваш Центр, щоб молодь сюди йшла, адже потрібно зберігати збагачувати оце надбання, яке створювалося віками. Низький уклін за те, що ви робите…».
Доцент кафедри гуманітарних і соціальних дисциплін Полтавського державного аграрного університету Помаз Юлія Володимирівна:
«Нашому захопленню немає меж. Ті вироби, які ми побачили, свідчать про дуже високий професіоналізм ваших працівників. Вишиванки змусили нас 5 хвилин дивитися на них не відриваючи очей, бо це дійсно витвори мистецтва, а не просто предмети одягу. Унікальні вишивки, унікальні технології! Бажаємо вам процвітання, щоб ваша праця була оцінена належним чином на високому рівні. Це те, на що хочеться акцентувати увагу. І дай Боже, щоб держава допомогла вам, а ще якісь меценати зацікавилися і підтримали вас, щоб ви ще ширше розгорнули свою діяльність, більше могли презентувати свої вироби не тільки на теренах Полтавщини, а в усіх інших регіонах України та закордоном. Це варте того. Я думаю, що за кордоном ваші роботи матимуть величезний попит. Тим більше, що зараз у світі цікавляться Україною, її виробами, зокрема такими. Там уже зрозуміли, що Україна — не росія, що Україна має свою самобутність, автентичність. Я думаю, що саме ваша мистецька установа — це одна із тих, які можуть прославляти Україну далеко за її межами. Тож, процвітання вам».
Їх думку підтримали й інші викладачі, зокрема Писаренко Світлана Валеріївна, Чернікова Наталія Миколаївна, Поночовна Олена Володимирівна, Миколенко Інна Григорівна, зазначивши:
«Дуже круто у вас, ми отримали море задоволення від екскурсії. Дуже вражаюче, захоплююче. Було надзвичайно цікаво дізнатися про всі техніки вишивки про нашу культуру. Ви виконуєте досить цінну, плідну роботу, завдяки якій зберігаєте цінності нашої нації. Коли спостерігаєш за цим усім отримуєш велике задоволення. Бажаємо вам успіхів, щоб ваша творчість тільки процвітала і всім нам закінчення війни і Перемоги України».
Людмила Дядченко, провідний редактор ВЦВК