Фрося Ребрик — відома решетилівська вишивальниця і ткаля
Сьогодні розповімо про решетилівську потомствену ткачиху Єфросинію Панасівну Ребрик.
Наша землячка народилися 15 лютого 1911 року в містечку Решетилівка в робітничій сім’Ї. Вчилася в школі, займалася самоосвітою, писала, читала, малювала, писала вірші про природу та кохання.
Фрося часто приходила в Решетилівський ткацьку промартіль «Троянда», яка була створений у 1922 році на базі ще земської ткацької артілі, де ткачував її батько. Коли подорослішала, прийшла працювати в цей колектив, з часом її ткані вироби — скатертини, рушники, покривала, та наволочки — отримали високу оцінку та експонувалися на багатьох виставках. За це Єфросинію, яка була комсомольською активісткою, обрали делегатом Всесоюзного з’їзду промкооперації у 1933 році.
Вже наступного 1934 року їй випала місія побувати на з’їзді письменників СРСР, адже вона надсилала свої вірші та дописи до районної та обласних газет. На другий день з’їзду їй надали слово, де вона з трибуни в національному вбранні говорила рідною українською мовою. Вона розповіла історію виникнення промартілі ім. Клари Цеткін. В кінці виступу привітала О.М. Горького і вручила йому в подарунок вишиту сорочку та скатерку, які зберігаються в музеї письменника.
У 1939 році в Москві була Всесоюзна сільськогосподарська виставка, на якій було представлено 1350 кращих виробів решетилівських майстринь із промартілі ім. Клари Цеткін. Серед них було і чимало вишиванок та тканих речей, які виготовила Єфросинія Панасівна, за що отримала почесну відзнаку виставкому.
Єфросинія Ребрик майже 10 років працювала вишивальницею і ткалею в промартілі. В роки окупації 1941-1943 рр. вона лишалася в Решетилівці. Промартіль — єдине підприємство в Решетилівці, яке не працювало на окупантів. Незадовго до захоплення Решетилівки, директор артілі Плужник Данило Панасович наказав розібрати майно і сировину по домівках. Звісно, йому цього не подарували — розстріляли в 1942 році. Коли Решетилівку звільнили, працівники знесли все, що уціліло і з початком 1944 року артіль знову запрацювала і Фрося повернулася на роботу.
Згодом їй довірили посаду майстра ткацького цеху. Вона брала участь у кількох республіканських та всесоюзних виставках. Відзначена Почесними грамотами та дипломами за вагомий внесок у розвиток народних промислів. Рідній артілі, а згодом і фабриці Ім. Клари Цеткін, вона віддала сорок років свого життя.
Єфросинія Опанісівна Ребрик померла 25 листопада 1994 року. Похована в Решетилівці. ЇЇ пам’ять гідно вшанована експонатами у відділі ткацтва і вишивки Решетилівського краєзнавчого музею.
Юрій Кісіль