Майстриня художнього ткацтва Альбіна Литвиненко
Сьогодні ми розповімо вам про відому майстриню художнього ткацтва Альбіну Іванівну Литвиненко, яка довгий час жила і працювала у Решетилівці.
Вона народилася 30 вересня 1940 року в селянській родині у Ярославській області РСФСР. Незабаром її сім’я переїжджає у село Станіславчик Жмеринського району, що на Вінниччині. Там дівчина зростала, разом із родиною пізнала чимало труднощів під час німецької окупації, у період повоєнної розрухи та голоду 1946–1947 років. Альбіна успішно закінчила місцеву школу. Маючи талант до малювання, вступила до Вижницького училища прикладного мистецтва (Чернівецька область), де навчалася 4 роки.
Стажування проходила у місті Богуславі (Київська область). Відтоді працювала на ткацькій фабриці «Перемога» у тому ж Богуславі (1961–1962 рр.) та фабриці художніх виробів у смт Дігтярі Срібнянського району Чернігівської області (1962–1964 рр.).
Потім Альбіна Іванівна тривалий час вивчала особливості решетилівського ткацтва, влившись до трудового колективу місцевої фабрики художніх виробів імені Клари Цеткін (1965–1973 рр.). Спочатку тут працювала звичайною ткалею, згодом творчим майстром у ткацькому цеху, художником фабрики.
Талант Альбіни Литвиненко розквітнув на повну силу, коли в 1973 році вона перейшла на роботу в Решетилівське художнє професійне училище №28 (нині художній професійний ліцей). Працювала майстром виробничого навчання з ткацтва. Тут облаштувала свою ткацьку майстерню з новенькими верстатами. У цьому їй завжди допомагали директори училища Г.Ф. Головко та М.І. Радченко. Своє вміння і любов до народного ткацтва Альбіна Іванівна щедро передавала вихованкам навчального закладу.
Оригінальні за малюнком і кольоровим світлосполученням, об’єднані єдиною гармонією, вишукані і урочисті рушники майстрині схвально сприйняли на Республіканській художній раді. Вона активно долучається до загальноукраїнської ідеї створення тканих рушників за решетилівським почерком. Створює новий тип полтавського рушника «Сріблястий». Рушникові композиції майстрині засяяли особливим сяйвом на престижних виставках в Полтаві, Києві, Москві, Велико-Тирново (Болгарія).
Альбіна Іванівна чимало років співпрацювала з художником фабрики імені Клари Цеткін Надією Бабенко. Разом із Надією Несторівною вони створила монументальні рушники для Державного музею Т.Г. Шевченка в Каневі. Ткані твори Альбіни Іванівни стали окрасою музеїв козацтва на Хортиці та А.С. Макаренка в Ковалівці та Кременчуці. До художнього профтехучилища звідусіль їхали поціновувачі мистецтва з великим бажанням придбати твори майстрині.
Із Запорізького художнього музею приїздила ціла делегація вивчати творчість Альбіни Литвиненко. Роботи майстра — ткані рушники, скатерті, покривала, наволочки, серветки прикрашають експозиції Полтавського краєзнавчого музею та відділу ткацтва і вишивки Решетилівського краєзнавчого музею.
Вона винайшла власний творчий стиль у декоративному ткацтві й створила неповторний решетилівський весільний рушник. Альбіну Іванівну тричі запрошували на ВДНГ у Київ, де вона одержувала престижні нагороди виставок. За участь в обласних, республіканських, всеукраїнських мистецьких виставках, конкурсах, фестивалях відзначена Почесними грамотами.
У 1991 році А.І. Литвиненко прийняли до Національної спілки майстрів народного мистецтва. ЇЇ творчі роботи розміщені в багатьох престижних каталогах та буклетах. Починаючи з 1995 року Альбіна Іванівна на заслуженому відпочину, облаштувала майстерню вдома. Вона була постійним учасником обласного свята народної творчості «Решетилівська весна».
19 березня 2009 року Альбіна Литвиненко відійшла у вічність.
Юрій Кісіль