Геолог Іван Ямниченко

Він народився 18 (31) серпня 1909 року в містечку Решетилівка Полтавського повіту, Полтавської губернії. Його родина була досить бідною, юнак рано залишився без батьків, мусив опікуватися молодшим братом.

Обравши шлях геолога, здобув освіту в Київському гірничо-геологічному інституті. Як геолог Українського науково-дослідного інституту мінеральної сировини (пізніше увійшов до системи «Укргеолтресту») працював у різних куточках колишнього Радянського Союзу. Від 1937 року і до кінця земного шляху — науковий співробітник Інституту геологічних наук Академії наук УРСР.

Ще студентом Івану Мусійовичу поталанило слухати лекції видатного українського геолога В.І. Крокоса, який прищепив йому любов до науки. Молодий науковець дивом уникнув репресій 30-х років. Початок війни зустрів 22 червня 1941 року воїном-артилеристом у Львові, а вже 30 червня зазнав ворожого бомбардування в київській Дарниці. За роки війни був в оточенні під Ростовом, голодував на Північному Кавказі («це було ще до ленд-лізу», як він висловлювався). Воював у Криму, на Малій Землі, визволяв від нацизму Австрію, Німеччину та Чехословаччину. Визнанням військових звитяг І.М. Ямниченка стали близько 20 нагород, включаючи ордени Бойового Червоного Прапора і Червоної Зірки.

Демобілізувавшись з армії в серпні 1946 року і повернувшись до ІГН АН УРСР, Іван Мусійович захищає кандидатську дисертацію (1948 р.). З 1950 року вивчає стратиграфію мезозою (геологічний період) та різноманітних молюсків. Підсумком його досліджень стала докторська дисертація «Біостратиграфія юрських відкладів північно-західних окраїн Донбасу Дніпровсько-Донецької западини та деякі загальні питання палеонтологічної кореляції» (1969 р.).

Науковий внесок Івана Мусійович до сучасної стратиграфічної схеми юрських відкладів неможливо переоцінити. Він був співавтором усіх атласів палеографічних карт і стратиграфічних схем мезозою України. Проте його справжнім науковим захопленням була фауна, а в останні роки життя — дрібні гастроподи і пелециподи (молюски) середньо-юрського періода. До нього на них мало хто зважував, наразі це перспективна група пошуку. Тож внесок до біостратиграфії (науки, що займається визначенням відносного геологічного віку осадових гірських порід шляхом вивчення розподілу в них викопних решток організмів) важко переоцінити.

Іван Ямниченко брав участь у підготовці 10 монографій (наукових книг). Із 1970 до 1978 року очолював відділ стратиграфії (розділ історичної геології, який охоплює питання історичної послідовності первинних взаємовідносин і географічного розповсюдження осадів, вулканогенних і метаморфічних утворень, що складають земну кору і відображають природні етапи розвитку Землі та її біосфери) та палеонтології (наука, яка вивчає вимерлі організми мезозойських відкладів).

У 1976 році за підготовку 11-томного фундаментального серіалу «Стратиграфія УРСР» О.К. Каптаренко-Чорноусова та І.М. Ямниченко разом з іншими науковцями стали лауреатами Державної премії у галузі науки і техніки. У 1988 році написав післямову до фантастичного роману Віктора Савченка «Тільки мить».

20 січня 2001 року Іван Мусійович Ямниченко помер, похований у Києві.

Юрій Кісіль