Архівіст Федір Блоха

Він народився 20 квітня 1885 року в містечку Решетилівка Полтавського повіту Полтавської губернії, в багатодітній селянській родині. Батько був майстром на всі руки, брався за будь-яку роботу, аби прогодувати сім’ю, в якій виховувалося 8 дітей. Після закінчення початкової школи Федора одразу віддають в найми. А коли хлопцю виповнюється 13 років, його відправляють до Таганрогу — здобувати робітничу професію. Там хлопець влаштовується учнем до депо металургійного комбінату, навчається 4 роки. Згодом, здобувши професію, Федір Блоха відправляється в Ростов, де працює інструментальником, а згодом помічником машиніста Ростовського депо Катерининської залізниці. Невдовзі починаються революційні події 1905–1907 років, він — їх активний учасник. Про це довідуємося із оперативних справ Ростовського окружного та Донського обласних жандармських управлінь. За участь у збройному повстанні разом із іншими 16-ма бунтівниками він був ув’язнений на 6 місяців, висланий за межі Донської губернії та переданий під нагляд поліції.

У листопаді 1906 року Блоху призивають на військову службу до телеграфної роти гренадерського саперного батальйону, який був розташований у Москві. Військова служба його не дуже цікавила, вже через рік він демобілізується по хворобі і повертається до рідної Решетилівки. Трохи підлікувавшись, в 1908 році їде в Юзівку (нині Донецьк), де влаштовується машиністом на шахту. Але вже 10 січня 1910 року його як «політично неблагонадійного» звільняють з роботи. Згодом він влаштовується монтером труболиварного заводу в Макіївці. В період революцій 1917 року та Громадянської війни, він воює на боці більшовиків, зокрема в партизанському загоні Я.Р. Огія.

У 1920-х — на початку 1930-х років Федір Блоха працював на профспілковій та господарській роботі, очолював Полтавську панчішну фабрику, механічні майстерні.

Федір Леонтійович завжди любив історію, згадував минуле, ділився спогадами, про що свідчать численні архівні документи. Він не мав спеціальної історичної освіти, але з великою радістю погодився очолити Полтавський історичний архів. Нова робота надихнула на творчі плани та задуми. Та реалізувати їх не встиг.

Влітку 1935 року у Федора Блохи почали виникати неприємності. На шпальтах газети «Більшовик Полтавщини» з’явилася стаття про те, що Ф.Л. Блоха — колишній торговець і заводчик, який тривалий час маскувався у лавах партії. Федір Леонтійович доводив абсурдність необґрунтованих звинувачень, але марно. 2 січня 1936 року він був виключений з ВКП (б). Серед причин були приховування від партії походження братів-власників чавуноливарного заводу і викрадення з архіву компрометуючих документів, плюс контрреволюційна пропаганда в роки громадянської війни. За декілька днів обком партії затвердив рішення стосовно Ф. Л. Блохи. Протягом 1936 — квітня 1937 справу Ф. Л. Блохи за поданням його апеляцій двічі розглядала контрольна партійна комісія — справу практично спустили на «гальмах», навіть не поцікавившись тим, що так званий чавуноливарний завод — не що інше, як невеличка кустарна майстерня, де замовлення виконувалися практично задарма.

Наполегливість Федора Блохи в пошуках істини радянській владі вже почала набридати. 26 квітня 1937 року його знову заарештовують, хоча відповідна санкція прокурора була отримана лише 27 вересня, а органи внутрішніх справ спрацювали заднім числом. Не відразу, проте з часом його морально і фізично дотиснули, і Федір Блоха був вимушений визнати нібито свою участь у антирадянській націоналістичній організації, в лавах якої перебувало аж троє осіб. Вже 25 жовтня 1937 року особлива трійка УНКВС по Харківській області засудила «державного злочинця» до найвищої міри покарання — розстрілу. Вирок одразу і виконали.

Дружина Федора Блохи багато років клопоталася, щоб дізнатися про долю чоловіка. 14 серпня 1957 року вона, тяжко хвора, отримала копію постанови президії Полтавського обласного суду, в якому вирок особливої трійки УНКВС по Харківській області був визнаним…незаконним. Ось такими сумними й жахливими були ті часи…

Юрій Кісіль