«Наталка Полтавка»: про успіх і аншлаги тривалістю в 205 років

До слова, цього року і знаменита п’єса, і її автор святкують ювілеї. 255 років виповнюється з дня народження Івана Петровича і 205 років — від першої постановки самої «Наталки Полтавки». Ставили її теж у Полтаві 22 липня 1819 року. І всі ці 205 років п’єса йде з незмінним успіхом і аншлагами.

А поки ви задумалися над тим, купувати чи ні квитка на відкриття театрального сезону, розповімо трішки цікавого про «Наталку Полтавку» і акторку, яка, власне, першою виконала роль свободолюбивої Наталки.

Не взяли заміж — стала актрисою

Першою Наталкою стала Катерина. Провідну актрису полтавського Вільного театру Катерину Нальотову на роль Наталки запросив сам автор п’єси. Іван Петрович помітив талант актриси та звернув увагу на її любов до народної творчості. Хоча, як стверджують історичні джерела, Катруся в дитинстві аж ніяк не мріяла стати актрисою, навіть ображалася, коли їй робили компліменти такого штибу. Донька майора Василя Нальотова захоплювалась танцями, співом, добре малювала. Мала веселу вдачу та була дуже жвавою. Як багато молодих панночок, вона любила вишивати гладдю та відвідувати звані вечори.

До Полтави Катерина Нальотова переїхала в 1813-му році, коли їй виповнилося двадцять шість. ЇЇ старша сестра Надія була заміжня загенерал-майором Дмитром Рєзвим — до старшої сестри дівчина й переїхала жити. Катерина вже було збиралася й сама вийти заміж, проте наречений –кавалерійський офіцер граф Бервіц — був прискіпливим до посагу майбутньої дружини і відмовився від весілля. Ця відмова змінила подальшу долю Катерина і вона таки стала актрисою.

Справа в тому, що родина Рєзвих, у яких мешкала Катя, товаришувала з поважними в театральних колах культурними діячами Полтави, вони часто бували на прийомах артистичного товариства. В 1813-му році дівчина брала участь в аматорських виставах в трупі одного з основоположників комерційного театру — Івана Штерна. А згодом її помітив та запросив до співпраці сам Іван Котляревський, який на той час керував полтавським Вільним театром.

В талановитій дівчині письменник та драматург розгледів музикальність та виразність голосу, а також любов до культури і народного танцю українців. А у 1819-му році Котляревський поставив в Полтаві зовсім нову для українського театру драму з народного життя — «Наталку Полтавку». Ролі виконували вже відомі в Полтаві актори: Барсов, якого називали «полтавський Тамбуріні» через прекрасні вокальні здібності, Пряженковська, яка зіграла Терпелиху, Угаров з його перевтіленням в возного Тетерваковського, Щепкін, для якого, за легендою, нібито й була написана роль Макогоненка. Серед них яскравою зіркою засяяла і Катерина Нальотова.

Михайло Щепкін так описував Катерину кореспонденту журналу «Отечественые записки»: «Тут Наталка, чутлива, розумна і гарненька, співала народні пісні і опера йшла, йде і йтиме, доки залишиться в Україні хоч один звук рідного наріччя на зло тим панам, які приїздять в Україну вчено-сентиментальними мандрівниками і за гостинний прийом лають малоросійський театр, пилюку, клімат, товариство і твори Основ’яненка».

Через цензуру «Наталка Полтавка» два роки йшла лише в Полтаві

«Наталка Полтавка» разом із «Москалем-чарівником» стали касовими та прибутковими з моменту першого показу й на багато років. Причому п’єса йшла виключно в Полтаві. І тут справа не лише в бажанні її автора, а і в цензурі. Бо саме через цензуру князь Рєпнін дозволив показувати виставу лише в Полтавській губернії. Така ситуація тривала цілих два роки, жоден театр не брав п’єси Котляревського, аж поки Григорій Квітка-Основ’яненко зміг поставити драму в Харкові. Кажуть, що Основ’яненко вдався до хитрощів: письменник порадив трупі спершу проанонсувати якусь дозволену п’єсу, а в останній момент під приводом «хвороби» когось із артистів терміново зробити заміну на «Наталку Полтавку» (яку вже потайки готували) і в поспіху отримати цензурний дозвіл. Авантюра вдалася, і «Наталка» пройшла з великим успіхом, з яким вже жодні заборони не могли подіяти. Після Харкова виставу почали ставити в інших губерніях та містах України.

Срезневський першим видав, а Штейн — украв

Попри те, що п’єса була дуже популярна, з моменту написання у 1819 році «Наталку Полтавку» майже два десятиріччя не друкували.

Спершу друзі Котляревського, потім його прихильники, читачі, творча інтелігенція поширювали лише рукописи твору, через це з’являлися його нові варіанти. Оригінал вперше вийшов друком аж у 1838 році в альманасі «Украинский сборник».

Альманах з «Наталкою Полтавкою» видав за власний кошт професор Харківського і Петербурзького університетів, академік Ізмаїл Срезневський. Серед тодішньої української еліти вважалося модним і прогресивним знати «Наталку Полтавку» напам’ять. Творча інтелігенція влаштовувати «битви цитат»: один починав читати довільний фрагмент п’єси, а другий мав продовжити.

Вистава виявилася такою популярною, що власник Полтавського театру Іван Штейн викрав текст п’єси. Причому вкрав з нотами і без дозволу Котляревського ставив її в багатьох містах України.

Зірки вважали за честь грати, режисирувати і писати музику для «Наталки Полтавки»

Наталку Полтавку грали найкращі акторки своїх часів. Зокрема, знаменита Марія Заньковецька, Марія Садовська-Барілотті, Єфросинія Зарницька, Оксана Петрусенко. П’єсу вважали за честь режисерувати такі велетні театрального мистецтва, як Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Микола Садовський і Панас Саксаганський.

Катерина Осмяловська, невістка митрополита Липківського, яка стала першою Наталкою Полтавкою в кіно. У більш сучасній кіноверсії Наталку грає тезка — актриса Наталія Сумська. Музику до «Наталки» писали багато композиторів: Адам Барцицький, Алоїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш. Але саме опера Миколи Лисенка стала найвдалішою і перетворилася на класику музичного мистецтва. Загалом в «Наталці Полтавці» 22 пісні. Тут є арії, дуети, тріо, хор, серед них є і народні пісні («Віють вітри, віють буйні», «У сусіда ха­та біла»), і спеціально написані: «Всякому городу нрав і права», «Сонце низенько».

Всі двісті п’ять років з часу першої вистави «Наталка Полтавка» завжди збирала аншлаг. Серед театралів навіть ходить жарт: якщо в театр перестали ходити, терміново треба ставити «Наталку Полтавку» — вільних місць не буде.

Сходіть до театру, обов’язково! «Наталка» не залишить байдужими навіть через стільки років.

Михайло ЧУБ, Решетилівщина.UA