Сергій Стратічук: У стронгмені є такий бонус, коли можна з’їсти цілий торт

Нещодавно Сергій переміг на Всеукраїнських змаганнях і відібрався до національної збірної.

Він — кіборг, оборонець Донецького аеропорту, під час повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь, отримав поранення й 162 дні перебував у полоні.

Нині силу духу, міць і сталевий характер Сергій гартує ще й у спортивній залі, щоб довести насамперед собі, що може. Стронгмен для Сергія — справа доволі нова, але надзвичайно важлива.

В День Захисників і Захисниць України, коли вся наша країна дякує таким, як Сергій за можливість жити в своїй країні, ми розповімо про життя після полону, нове захоплення і щасливі моменти сімейного життя.

— Добрий день! Сергію, нещодавно земляки раділи Вашому крутому результату на Всеукраїнських стронгменських змаганнях. Розкажіть детальніше, скільки ви у стронгмені і що чекає попереду?

С.С: У стронгмені я — рік. У моєї дружини на курсі був одногрупник Денис, який займався колись професійно стронгменом. І я в той час працював у Київському ліцеї імені Богуна. І просто ходив у спортзал. Як то кажуть «качався». Якось ми зустрілися, тоді Денис мені й пояснив, що немає сенсу моїм тренуванням без змагань. Тобто немає розуміння, куди рости. Тоді він і запропонував спробувати себе у стронгменських змаганнях.

Я погодився спробувати. Кажу: побачимо, зіграє чи не зіграє.

До перших змагань, я підготувався за місяць наскільки це було можливо. Це були змагання силових структур у серпні 2023 року. Результати, як для місяця підготовки, звісно були не найкращі, але мені дуже сподобалася атмосфера на цих змаганнях. Мене затягнуло. Далі тренер почав писати мені програми для тренувань і я тренувався. Брав участь у багатьох змаганнях. Першості тоді не брав, але прагнув і результат був кращий.

— Як все таки вдалося дійти до такого результату?

С.С.: Тренер мене налаштував, що за рік нічого не буде. Сказав: Сергію, стронгмен — це важкий спорт і, щоб змагатися з якимись топчиками, треба років 3-4 тренуватися. Я їздив на спеціальну тренувальну базу. Але на змаганнях, чомусь ти не показуєш того результату, що на тренуваннях. На тренуваннях ти можеш зробити цю вагу, а на змаганнях — ні. Що заважає? Насправді — це декілька факторів: психологічний, ти постійно порівнюєш себе з тим, здоровим дядьком — чемпіоном України. У когось є комплекси, хтось перестає вірити в себе, а хтось вірить забагато. А також це постійна максимальна інтенсивність. У нас є вправа «колода», коли ти викидаєш колоду різної ваги з грудей над головою. І на тренуванні в тебе виходить викинути 120 кг, то на змаганнях перед цією вправою ще треба кантувати 360 кілограмову покришку на 6-7 обертів, потім носиш валізи по 140 кг в кожній руці. Й звісно вже немає тієї свіжості, як на тренуванні.

— Який проміжок часу може бути між цими вправами?

С.С.: Перед кожною вправою є 7 хвилин для розминки і вони на кожного по-різному діють, тобто вже збивається дихання. Може бути таке, що ти не відійшов від розминки, а вже треба лупашити на результат.

І з кожними змаганнями я набирався досвіду, щоб навчитися розподілити свої сили і як себе побороти психологічно. Тому з кожним новим виступом мої результати кращали.

— Пам’ятаєте, той момент, коли вперше після змагань сказали собі «вау»?

С.С.: Для мене змагання — це не завжди про результат, це — більше про досвід.

В квітні 2024-го були змагання. Це вже був про рівень, де я сподівався, що буде добре, але вийшло краще, ніж я думав. Хоча я з 15 місць зайняв лише восьме. Але саме там мої особисті результати значно покращилися.

— Розкажіть детальніше про ветеранський стронгмен?

С.С.: Стронгмен і ветеранський стронгмен — це різні змагання. Хоча їх започаткувала федерація стронгмену в Україні. Також по Україні ще є декілька організацій, які проводять ветеранські змагання. Якщо брати назви цих змагань — це «Сильні України», «Київ незламний», «Звитяга нескорених».

Перші змагання, які провела федерація між ветеранами, відбулися в Полтаві.

У цьому році я теж брав участь і голова федерації Сергій Конюшок говорив, що в цьому році значно більша активність серед ветеранів у порівнянні з минулим роком.

— Сергію, як організовані ці змагання? Зрозуміло ж, що хлопці, які повернулися з війни можуть мати різні ступені поранень.

С.С.: Так-так! Федерація продумала це питання і учасників поділили на 14 категорій по ступеню тяжкості поранень. Тобто не може людина ціла, як я, в якої осколкові поранення, змагатися з хлопцями, у яких по одній чи дві ампутації. Тому вони зробили такі категорії S1, W1, R0 і так далі. Тобто на змаганнях спортсмени змагаються в своїх категоріях.

— Нещодавно, Ви пройшли національний відбір на міжнародні змагання? Що це за змагання, де й коли вони відбудуться?

С.С.: У Мадриді відбудуться міжнародні змагання для ветеранів війни Strong Spirit’s Games. Ці змагання проходять на базі фестивалю Арнольда Шварценеггера Arnold Classic 11-13 жовтня у Мадриді. Але ці ветеранські змагання організовує Україна. Буде представлено до 50 країн. В основному — це ветерани країн НАТО та США.

— Як проходять тренування? Чи треба щодня тренуватися?

С.С.: Тренування у мене важкі — по 3-4 години. Тому треба хоча б день на відновлення.

Загалом у мене 3-4 тренування на тиждень.

— Чи буває у таких сильних чоловіків крепатура?

С.С.: Звісно. Буває таке, що обставини заважають потренуватися. Робота, сімейне, дитина.

— Хто слідкує за дотриманням техніки виконання вправ? Це ж до всього дуже травматичний спорт.

С.С.: Спочатку я завжди займався з тренером. Перші рази він, як за дитиною дивився за мною, ставив правильну техніку, бо це запорука успіху і мінімізація травмувань. Зараз все проходить по-іншому. Я записую тренування по відео, а він потім дивиться і робить зауваження, якщо вони є.

Також тренер регулює підняття ваги: чи додати, чи скинути, чи зменшити, чи збільшити повтори. І оскільки мій тренер нині діючий військовослужбовець, то можемо поки лише он-лайн працювати.

— Яку найбільшу вагу ви підіймали?

С.С.: Станову тягу, я робив у минулому році 275 кг, жим лежачи — це не наша вправа, ми її не робимо, хіба що для підтримки тонусу грудних м’язів — було на максимум 160 кг, що не є гарним результатом. Жим стоячи — 110 кг, присідав 250 на раз.

— На скільки важливі режим, сон, харчування?

С.С.: Їжа і сон — це мабуть 80% успіху. А 20% — це тренування. Якщо немає повноцінного відпочинку, раціон не дуже, то хоч і щодня в залі не допоможуть.

— Що не їдять стронгмени?

С.С.: Можна їсти все, але в міру. Деякі тренери кажуть, що не можна їсти солодкого. А я не можу без солодкого. Дуже його люблю. Тому солодке я їм до обіду. Після тренування — ні. Але якраз коли потренуєшся, його найбільше хочеться. Бо ти витратив багато енергії. Каву теж не можна. Тому я не зловживаю, але іноді випити можу.

Але якщо у мене припустимо завтра змагання, то я завжди з’їдаю перед змаганнями торт або піцу, де багато вуглеводів. Тому у стронгмені є такий бонус, коли можна з’їсти цілий торт.

— Чи маєте забобони перед змаганнями?

С.С.: Ні, я не вірю в забобони. Надто багато я вже бачив, щоб боятися і вірити в забобони.

— Мабуть тоді я можу запитати, якого результату прагнете досягти на змаганнях у Мадриді?

С.С.: Та виграти. Хочу перемогти.

— Тобто будь-який інший результат засмутить?

С.С.: Та ні, не те, щоб засмутить. А може й засмутить? (думає., — ред). Мабуть про це я зможу говорити після змагань. Я допускаю, що я можу не виграти. Якщо я не візьму перше місце, то тільки з достойним суперником.

— Сергію, зовсім мимохіть Ви обмовилися про родину, дитину. Розкажіть, що кажуть рідні про вашу нову діяльність.

С.С.: Дружина звісно підтримує. Вболіває, хвилюється. Я теж намагаюся їй допомогти, час і увагу приділити, бо тренування часом добряче відривають від сім’ї. Батько от часто каже: «Сергію „вграєш“ спину в молоді роки своїм стронгменом!» (сміється., — ред.).

— Я оце собі подумала, що Вашій дружині пощастило! Після 275 кілограмів заколисувати сина руки точно не болять! Та й дружину мабуть на руках годинами носити можете?

С.С.: Так. Так. Це вже точно не проблема для мене. (посміхається., — ред).

— Я від імені усіх читачів щиро дякую за цікаву розмову і принагідно вітаю вашу родину з Днем Захисників і Захисниць України ну і, звісно, бажаю Україні і Вам перемоги! Тримаємо кулаки і чекаємо лише найкращого результату на Strong Spirit’s Games!

Юлія ГРІНЧЕНКО, Решетилівщина.UA