ЇЇ ЖИТТЯ ЯСКРАВЕ, МОВ ВОГОНЬ, ЩО В БЕЗМЕЖЖІ ЗАПАЛЕНИЙ БОГОМ…

ЇЇ ЖИТТЯ ЯСКРАВЕ, МОВ ВОГОНЬ, ЩО В БЕЗМЕЖЖІ ЗАПАЛЕНИЙ БОГОМ…

Саме так можна сказати про відому решетилівську майстриню з вишивки, носія елемента нематеріальної культурної спадщини України «Технологія вишивки «білим по білому» м. Решетилівка, членкиню Національної спілки майстрів народного мистецтва, заступника директора з культурно-освітньої роботи, чарівну українську жінку — Аллу Володимирівну Кісь.

Вона народилася і виросла в селі Мирівка Волочиського району Хмельницької області. Господь наділив її творчими здібностями. З ранніх літ її уподобанням стало малювання. Щоб отримати необхідні знання, закінчила художню школу. Також навчилася вишивати прості речі хрестиком.

Після закінчення 8 класів випадково натрапила на оголошення про набір студентів в Решетилівське профтехучилище № 28 (нині художній ліцей) і Аллі захотілося приїхати на Полтавщину, щоб вступити в цей заклад профтехосвіти.

Дівчина була вражена побаченими в музеї ПТУ вишитими роботами «білим по білому, тож твердо вирішила, оволодіти цим ремеслом. Училище закінчила з червоним дипломом, опісля деякий час працювала на фабриці художніх виробів, а в 1991 році повернулася туди, де навчала учнів ручної вишивки і викладала композицію малюнка. А ще… потонула у вишивці, створювала авторські орнаменти і дивотворила голкою. Паралельно здобула вищу освіту у Харківському педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди.

У 2019 році, коли створився Всеукраїнський центр вишивки та килимарства, прийшла сюди працювати заступником директора з культурно-освітньої роботи. Активна, енергійна, творча жінка ніколи не зупиняється на досягнутому.

Наступним кроком стало навчання в аспірантурі Полтавського педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Варто сказати, що цьогоріч Алла Володимирівна успішно захистила дисертацію та здобула науковий ступень доктора філософії. Вона рішуче і впевнено крокувала і крокує до своєї мети, гідно представляючи наш ВЦВК у мистецькому просторі та, як завжди, продовжує багато вишивати.

Алла Кісь — учасниця обласних, всеукраїнських і міжнародних виставок та конкурсів. У 2021 році відбулася персональна виставка талановитої майстрині у Полтавському літературно-меморіальному музеї імені Котляревського.

До її скарбниці надбань за період творчої діяльності належить більше тисячі дивотворів. Красою і ніжністю вражають рушники, а вишукані блузи, сукні, сорочки носять чимало відомих особистостей, високопосадовців та пересічних українців, а також іноземців.

Саме Алла Володимирівна вишила блузу «білим по білому», яка була подарована від України королеві Великобританії Єлизаветі ІІ.

У Решетилівці до Алли Кісь прийшло не лише визнання, тут вона знайшла вірних друзів, а головне — особисте щастя. З люблячим чоловіком Олексієм звели затишне сімейне гніздечко, виростили чудову донечку Аліну, а нині тішаться внучкою та внуком. Настенька приглядається, як бабуся Алла вишиває, і сама робить перші спроби в цьому ремеслі. Алла Володимирівна надзвичайно працьовита, енергійна жінка, дбайлива господиня і просто добра, скромна, поміркована людина.

Моя розповідь про цю дивовижну жінку з щирим серцем була б неповною, якби не розповіла про її людські якості. А хто краще їх розкриє? Звичайно ж ті, хто знає Аллу Володимирівну багато літ.

Надія Вакуленко, керівник ВЦВК, заслужена майстриня народної творчості України:

— Алла не просто подруга, це людина, яка зі мною поряд більше 30-ти років. 27 із них ми в одній майстерні навчали учнів азам вишивки. Це людина, яка поряд не тільки в радісні моменти, а й у часи, коли потрібна підтримка. З нею можна ділитися секретами, довіряти найпотаємніше. Вона завжди готова вислухати, допомогти і не тільки порадою. Це людина з якою можна приймати життєво важливі рішення, безшабашно мандрувати, щось планувати, поринати у спонтанні пригоди або просто сміятись до сліз. Алла для мене більше, чим сестра, це людина з якою крокуєш по життю і творяться спогади, які запам’ятовуються назавжди. Я поважаю її і просто люблю.

Ірина Павлюченко, провідний художник ВЦВК:

— Аллу Володимирівну знаю з юних літ. В училищі ми навчалися у паралельних групах. Вона була допитливою, старанною ученицею. Оскільки ми прийшли туди після 8 класів, то здобували середню освіту у вечірній школі й Алла всюди встигала навчатися на відмінно. Її портрет заносили на Дошку пошани і училища, і вечірньої школи. Потім деякий час ми трудилися вишивальницями на фабриці. Згодом стали разом працювати майстрами в училищі. ЇЇ і до цього часу люблять та поважають вихованці, до яких вона уміла знайти підхід. І хоч наші дороги незабаром розійшлися, ми завжди підтримували дружні стосунки. Ось тепер знову працюємо разом. З впевненістю можу сказати, що Алла Володимирівна добра, щира, оптимістична, енергійна, людяна жінка. Вона талановита, завжди повна творчих ідей майстриня, яка кожен виріб спершу вималює у своїй уяві, а потім втілює на тканині. А ще гарна господиня, чудова дружина і мама, турботлива бабуня, яку дуже люблять внуки.

Людмила Дядченко, провідний редактор ВЦВК