Що символізують елементи орнаменту у вишивці й на решетилівських килимах?

Всеукраїнський центр вишивки та килимарства взяв участь у XXII Всеукраїнському cемінарі-практикумі з питань символіки та семантики в українській культурі «Зрима пісня» на тему: «Фітоморфна символіка в українській культурі».

Захід, ініціатором якого є Світлана Григор’єва — жінка закохана у мистецтво, культурну спадщину нашого народу, раніше традиційно проводився в Одесі. У зв’язку з воєнними подіями нині проходив у режимі онлайн у кілька етапів. Організаторами семінару виступили МГО «Чорноморський округ «Козацтво Запорозьке», Українській державний центр національно-патріотичного виховання, краєзнавства і туризму учнівської молоді, Музей історії розвитку Українського козацтва за сприяння Департаменту освіти і науки Одеської міської ради. Цього разу було зроблено акцент на відродження, вивчення і популяризацію культурної спадщини, традицій у сфері декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема фітоморфній символіці в українській культурі.

Керівник Всеукраїнського центру вишивки та килимарства, заслужена майстриня народної творчості, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва Надія Вакуленко поінформувала про історію створення та діяльність Центру, сьогодення решетилівського килимарства та вишивки, познайомила з творчим надбанням наших майстрів, провела в онлайн-форматі екскурсію Виставковою залою ВЦВК.

Про символіку рослин у традиційній українській вишивці, насамперед на рушниках, вишивання на них дерева життя, розповів старший науковий співробітник ВЦВК, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Юрій Мельничук, а про решетилівське рослинне килимарство, яке належить до нематеріальної культурної спадщини України, — провідний художник ВЦВК, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва та Національної спілки художників України Олександр Бабенко.

Як зазначив Юрій Мельничук, який вже не вперше бере участь у цьому семінарі, тема була досить об’ємна. У всіх видах народного мистецтва, насамперед таких як писанкарство, кераміка, розпис, різьблення, дуже широко використовуються рослинні орнаменти. У вишивці, зокрема на рушниках Центральної і Лівобережної України бачимо, що світ рослин представлений дуже широко, зокрема світове дерево (дерево життя або родове дерево). Найбільше такі вишиті речі застосовувалися у святкові дні, зокрема на весіллях. У дереві життя на рушниках дуже багато зрізів та рівнів інформації. Кожен вишитий рушник з деревом життя на полотні — символізує збереження своєї ідентичності, родину (спільноту), адже кожна гілка на дереві — це пара, сім’я в родині. Вишиті квіти — є уособленням процвітання роду, його постійного розвитку, а ще квіти символізують душі, які втілені в цьому роду на землі. Власне, образ квітки, як душі, окремо червоною ниткою проходить у мистецтві дуже потужно. Народ склав чимало приказок, пісень, наприклад, «життя як квітка відцвіло», тобто людина в урочний час «іде», її душа повертається «додому». Квітка вмирає і трансформується у плід, тобто спадок, який виражається духовно, мудрістю, настановами. Це те, з чим нащадки крокують по життю і вдячно згадують предків. Пишна рослинність у вишивці, яка немає виражених видових ознак, це чудо-квіти. Вона характеризує нашу едемську пам’ять, тобто пам’ять душ про райський сад. Попри те, що ці квіти вишиваються без земних ознак, деякі з них впізнаються. Серед них найпопулярніші — дуб, виноград, троянда і лілея. Часто зображується ламана гілка, яку нерідко в народній традиції називають хміль (витку рослину). Хміль має багато значень, які передані у фольклорі та широко представлені у вишивці. Коли говорять, що рушник вишитий дубом, мається на увазі дерево життя, яке символізує міцність, здоров’я, силу духу, довголіття, зокрема у чоловічих сорочках вишивалось лиштвою і штапівкою.

Юрій Мельничук на семінарі продемонстрував вишиті роботи, зокрема рушники, весільну скатерку, де вишиті також пташки, зазначивши, що досить поширеною є тема зображення птахів на рушниках, сорочках, загалом у мистецтві, вони теж є образами душ. На весільній вишивці часто можна було побачити пташку з пишним хвостом — паву. У давні часи велика біла птаха уособлювала Богородицю. Полтавщина залишила в собі ті реліквії. Чимало учасників семінару зацікавила ця інформація. Тему образу птаха, можна в майбутньому взяти як робочу, присвятивши один з наступних семінарів зооморфним мотивам.

Олександр Бабенко широко розкрив тему «Фітоморфна символіка через призму традицій решетилівських килимів». Він пояснив, що символи, які притаманні писанкарству, вишивці та іншим видам декоративного мистецтва, втілені у специфічних рисах решетилівського килимарства. Основні його особливості: килимове поле, яке характеризує повітря, і орнамент, який означає буяння природи. Рослинний килим тчеться на вертикальних верстатах і починається із лінії, яка означає землю, це рамочка (бордюр), яких може бути декілька. Потім іде хвиляста лінія, яка є уособленням води, а далі — кайма. В’юнка гірлянда семитричних квітів і листя, що нагадує бігунок, означає безперервність буття і нескінченність роду.

Орнамент, як правило, починає свій розвиток з вазона, кошика або зав’язі та означає достаток, багатство. З основної стеблини проростає безліч галузок або корінців. Орнаменту також притаманні багато контурів різної конфігурації та товщини. Завершує орнамент (може бути й посередині) центральна квітка, яка символізує сонце — стилізований солярний знак. Вгорі знаходиться аркоподібне завершення дрібних квіточок і пташечок, які символізують небо і зорі.

У багатьох решетилівських килимах вгорі у вигляді трьох суцвіть зображене «Триєдине царство» (Свята Трійця). Олександр Бабенко продемонстрував саме такий килим, який знаходиться у Виставковій залі ВЦВК, і автором якого він є.

Також решетилівським килимам притаманна квітоптаха, тобто синтезований мотив зооморфний з квітоморфним. На одному з таких килимів, авторства Надії Бабенко і створених майстринями ВЦВК, вгорі зображена квітка-сова, яка є уособленням мудрості.

Важливу роль відіграють кольори: брунатні — земля, теплі, пісочні — сонце, блакитні — вода, зелені — буяння природи. Збагачують кольорову гаму переливи вовняних ниток різних тонів-відтінків. Такий спосіб ткання називають деркання (це не техніка, а розтяжка кольору), яке притаманне саме решетилівському килимарству.

Людмила Дядченко, провідний редактор ВЦВК.