ОЛЕКСАНДР КОСЕНКО — КОЛЕГА, З ЯКИМ ПРИЄМНО ПРАЦЮВАТИ
Цього тижня Олександр Васильович відсвяткував ювілей.
…До кабінету зайшов новий співробітник нашого Центру — статний молодий чоловік, який посміхнувся, привітався, назвався Олександром, далі йшлося про вирішення виробничих моментів. Подумала, яка ввічлива, приємна людина. І не помилилася…
Працюючи з Олександром Васильовичем Косенком ми, працівники Всеукраїнського центру вишивки та килимарства, відкриваємо в ньому все нові й нові позитивні риси. Йому притаманні відповідальність, безвідмовність, виконавська дисципліна, товариськість, дотепність. Його виразні риси обличчя завжди виражають скромність, толерантність, розум і разом з тим наполегливість, внутрішню силу, а очі — це дзеркало душі Олександра, завжди сповнені розуміння та доброти. Є такий вислів «пішов би з ним у розвідку». Так от про Олександра можна сказати саме так.
У колектив Всеукраїнського центру вишивки та килимарства він влився на початку 2021 року і відразу завоював повагу і авторитет. Спокійний, завжди усміхнений, привітний, добросовісний у роботі. Він уміє знайти підхід до кожної людини. Та, певно, інакшим і не може бути, адже йому та старшій сестрі Лесі батьки Василь Михайлович та Надія Миколаївна прищепили саме такі риси. А ще тато і мама змалку привчали дітей до праці. Саша й Леся, як і чимало сільських дітей, прийшовши зі школи вчили уроки, а потім бралися за посильну домашню роботу. Меткий, додільний хлопець швидко справлявся зі своїми обов’язками, щоб залишався час ще й з сільськими хлопцями погуляти.
Закінчивши дев’ять класів Малобакайської школи Олександр поїхав навчатися у Хорольський агропромисловий коледж, по закінченні якого вступив у Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка.
Свою трудову діяльність розпочав у сільгосппідприємстві «Хлібороб», потім трудився у ТОВ «Бурат-Агро», де також вважався одним з кращих працівників.
Любов до батьків і повагу до старших, які перейняв від своїх тата й мами, нині виховує у своєї маленької донечки Сашуні. Для неї ладен і гори звернути. Хтось із чоловіків мріє тільки про сина, а от Олександр із коханою дружиною Юлею з особливим трепетом чекали на свою дівчинку.
Для Олександра Косенка сім’я — це увесь світ, його щастя і його натхнення. Він відданий своїй родині, бо вважає, що справжній чоловік мусить бути терпеливим, люблячим, турботливим, уважним до своїх рідних, їх опорою і підтримкою, ніколи не нарікати на труднощі.
Людмила Дядченко