Голокост: жахлива трагедія, що ніколи не повинна повторитися…

Голокост: жахлива трагедія, що ніколи не повинна повторитися…

27 січня Україна і світ відзначали Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Цю пам’ятну дату Генеральна Асамблея ООН запровадила в 2005 році, встановивши у календарі спеціальну дату — 27 січня. Саме цього дня у 1945 році солдати Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого і найстрашнішого концтабора — Освенціму (Аушвіцу), що став синонімом слова смерть… Слово «голокост» (його євреї називають Шоа) походить з англійської мови і означає винищення, всеспалення. У світовій історіографії так прийнято називати геноцид євреїв під час Другої Світової війни 1939–1945 рр. та політику так званого «остаточного вирішення єврейського питання».

Нижче наведемо невеличкий екскурс в історію решетилівського єврейства. На середину ХIХ століття решетилівська єврейська громада була досить значною. Основними заняттями євреїв у ХIХ-му та на початку ХХ століття була торгівля та ремесла (обробка овечої вовни, пошиття взуття та одягу). Так, згідно перепису 1859 року в містечку діяв їхній молитовний будинок-синагога по сучасній вулиці Ремесляна. Зі спогадів Софії Лазарівни Сахнін-Сахновської, у 1899 році в Решетилівці проживало «75 родин євреїв із жахливим хедером та безграмотним темним фанатиком-меламедом «. Єврейські родини були досить багатодітні. Перепис решетилівських євреїв не зберігся, але можемо припустити, що на той час їх проживало в Решетилівці не менше ніж 500 чоловік. У 1882–1903 роках Решетилівка опинилася під забороною вільного поселення євреїв. Далі відбувся певний відтік населення і у 1910 році тут лишилося тільки 40 єврейських сімей. Для навчання їхніх чад з 1910 року в Решетилівці діяло єврейське чоловіче училище. На 1914-й рік євреям належали 2 бакалійні, 2 мануфактурні, також 3 лавки по продажу зерна. Були також у Шапірихи та Вахрист дві чайні, Гуревічу на паях разом з Сорокіним належала перукарня з годинниковою майстернею, а у єврея Левіна був шкірзавод. Аптеку, яка була у власності М. К. Веденської, орендували євреї Лев Герман, а потім Лев Зухер. Тобто євреї в нашому місті були як багаті, так і бідні. Під час революції 1905–1907 років чорносотенні елементи намагалися вчинити в Решетилівці єврейський погром, але місцевій інтелігенції (Софія Сахніна та Юлія Совачова) за допомогою священників при особистому сприянні Володимира Галактіоновича Короленка вдалося відвернути цю спробу. Влітку, коли Решетилівку захопили денікінські війська (особливо лютували чеченські частини Добровольчої армії), погрому вже не вдалося уникнути, тоді було убито щонайменше два євреї. В селі М’якеньківка —було вбито трьох чоловік — сім’ю Подольських, також одного убили в селі Михнівка, а інші втекли до Полтави.

У 1920 році на кордоні Хорольського та Кременчуцького повітів боротьбу проти більшовиків вів повстанський загін Авдієнка, чисельністю близько тисячі бійців. Вони воювали з «комуністами та жидами». Свою ненависть до комісарів-євреїв вони перекладали на всіх представників цієї нації, в тому числі і на тих, які були непричетними до комуністичного режиму. В Остап’ї повстанці вбили 10, а в Сухорабівці — 5 євреїв, а їхнє майно поділили між собою. Після закінчення Громадянської війни (1917–1921) незначна частина їх повернулась додому.

Тож на 1923 рік в Решетилівці було лише дві єврейські родини. У 1930-х роках кількість євреїв збільшилася до 55 осіб за даними перепису 1939 року.

На Полтавщині напередодні війни єврейське населення зосереджувалося головним чином у містах Полтаві, Кременчуці (тут історично склалася найбільша єврейська громада на території Полтавщини), Пирятині, Гадячі, Хоролі та Золотоноші (входила на той час до складу Полтавської області). Крім того, практично в кожному райцентрі мешкало по декілька, а то і більше родин із повним чи змішаним єврейським складом. В основному це були рядові громадяни, які працювали у сфері обслуговування. За професійною ознакою це були перукарі, годинникарі, фотографи, торгівельні працівники та інші. З початком війни у 1941 році частину решетилівських євреїв мобілізували і вони рушили на фронт. Коли фронт просувався до нашої місцевості, був засуджений військовим трибуналом за панікерство єврей на прізвище Канцур — завідуючий Решетилівською аптекою.

Знищення цивільного населення єврейського походження почалося одразу після окупації області німцям. В першу чергу нова адміністрація зайнялася створення особливих умов ізоляції євреїв від іншого цивільного населення, відбувалася жорстока дискримінація та сегрегація, тобто створення гетто на зразок східноєвропейських. Всі євреї, які досягли 14-ліття носили білу пов’язку із зображенням блакитної зірки Давида. Їм заборонялося після 17.00 виходити на вулицю. Також євреям було заборонено перебувати в публічних місцях, де перебували українці, росіяни та німці. Дійшло до того, що офіційно дозволялося брати з єврейських цвинтарів надгробки як будівельний матеріал. На всіх підприємствах, крамницях, власниками яких були євреї, повинні були розміщуватися вивіски на німецькій та українських мовах: «Жидівське підприємство».

Знищення євреїв проводилося не тільки в населених пунктах, а і у створених концтаборах —Кременчуцькому та Хорольському — де свою загибель знайшли не тільки місцеві жителі, а й ті нещасні, хто не зміг евакуюватися чи потрапив у полон. Під час окупації Полтавщини було знищено близько 22 тисяч єврейського населення. Точні статистичні дані по Решетилівському району взагалі відсутні, але ця жахлива трагедія Голокосту, на жаль, не оминула і наш край…

Юрій Кісіль