Якби не війна — Решетилівка б уже мала вигляд інфраструктурно й архітектурно розвиненого міста

І пояснює, що через повномасштабне вторгнення російської армії в Україну, на паузі лишилася величезна кількість проектів.

Детальніше про плани розбудови міста, доступність його об’єктів для громадян та першочергові завдання працівників відділу читайте у інтерв’ю з Олегом Приходьком.

— Нещодавно у громаді завершився процес перейменування вулиць. Скільки загалом топонімів замінили і чи виникали з цим якісь труднощі?

О.П.: Загалом у Решетилівській громаді перейменували 63 вулиці та провулки. Особливих труднощів не було. Була ґрунтовна робота робочої групи, яку створили згідно розпорядження Решетилівського міського голови Оксани Дядюнової.

Цей процес був тривалий, зокрема й тому, що люди вносили свої пропозиції для перейменування вулиць. Це були колективні звернення громадян, які не були згодні з напрацюваннями робочої групи. Під час роботи ми, зокрема, зважали на історичний, географічний фактори та постаті відомих українців і наших захисників.

— Які назви пропонували жителі громади?

О.П.: Наприклад, вулицю Паризької Комуни в Решетилівці частина її жителів хотіла назвати Мальовничою. Було звернення. Проте депутати підтримали назву, яку запропонувала робоча група — Леоніда Товстухи, бо це знакова постать для Решетилівки, Заслужений художник України, Шевченківський лауреат, митець, який, до речі, й жив там. Вулиця Червонопартизанська могла б бути названа на честь В’ячеслава Чорновола, але після доопрацювань і звернень жителів депутати пішли на зустріч і проголосували за вулицю Свободи. Загалом по громаді було 10 таких звернень. На розгляд сесії надавали всі варіанти, решта справи була вже за депутатами.

— А як щодо пам’ятників російським «подобам»?

О.П.: В період 2016 року всі такі пам’ятники в нашій громаді прибрали. У Решетилівці це були постаменти Леніну, Фрунзе та Енгельсу. Крім того чи не в кожному селі раніше був пам’ятник Леніну — їх звісно теж уже не має. У М’якеньківці було погруддя Марксу і воно також декомунізоване.

— Які наразі першочергові завдання у працівників відділу архітектури?

О.П.: Не зважаючи на те, що програму «Велике будівництво» під час війни припинено, ми постійно займаємося видачею документації громадянам. Ідеться про різні витяги з містобудівної документації, будівельні паспорти й багато іншого. Паперова робота є завжди.

Дякувати Богу, наша громада не постраждала від військових дій. Але ми все одно працюємо над Програмою відбудови України. Маємо бути готові будувати житло для переселенців, або ж знаходити території для бізнесу чи виробництва, яке в будь-який момент може «релокуватися» до нас у громаду.

— Війна завадила розбудовувати Решетилівку у ще краще, розвинене місто? Які проекти зараз на паузі?

О.П.: Справді, як би не повномасштабне вторгнення росії, Решетилівка б уже мала вигляд інфраструктурного і архітектурно розвиненого міста. Тут мова про безпеку громадян на дорогах, доступність до всіх об’єктів міста і громади людей з інвалідністю, масштабні проекти для покращення умов навчання і відпочинку.

— Олеже Всеволодовичу, про які саме проекти йдеться?

О.П.: Їх дуже багато. До війни ми виготовляли проектно-кошторисну документацію і Решетилівська міська рада готова була спрямовувати кошти на їх реалізацію.

Зокрема, до 1 травня 2022 року вже мали здати в експлуатацію «Дискоклуб», що в центральному парку. До війни там вже встигли зробити каркас накриття, приміщення для виступаючих (там будуть роздягальні, туалети, технічні приміщення і т.д.). Нині залишається тентувати каркас, під яким розміщуватимуться сидіння для глядачів. Вони будуть у вигляді амфітеатру, щоб зручно було дивитися на сцену. До речі, по сцені теж ще треба провести опоряджувальні роботи. А також доробити деякі внутрішні роботи та встановити огорожу каркасу.

Парк «Прибережний» поблизу автовокзалу та стадіону «Колос» — це теж задум, який мав бути реалізований до минулорічного Дня міста, тобто 1 травня. Але… Там передбачаються центральна алея, лавки, освітлення і навіть велодоріжка.

Словом, проектів, на які виготовили ПКД — багато. Це і будівництво сучасного спортивного залу для філії І ступеня, реконструкція міського Будинку культури №1, що по вулиці Полтавській, термомодернізація Решетилівського ліцею імені І.Л. Олійника. А ще дуже багато проектів з облаштування тротуарів у місті. Вони розроблені таким чином, що передбачається не лише будівництво нового тротуару, а й організація дорожнього руху в цих місцях та забезпечення мобільності для малорухливих категорій населення.

— А що по старостатах?

О.П.: Так, про сільські населені пункти громади теж не будемо забувати. Але в старостатах так, як і в Решетилівці все — на паузі. В умовах воєнного стану кошти з держбюджету можна використовувати лише задля покращення чи створення умов ВПО або ж на будівництво чи облаштування укриттів. Все інше казначейство просто не пропустить.

Але сподіваємося, що війна скоро закінчиться і ми завершимо все, що планували робити в громаді. Зокрема і організація руху біля Покровського опорного навчального закладу. Там проектом передбачаються нові тротуари, пішохідні переходи, штучні обмежувачі швидкості. Також у планах провести водогін у Шевченковому.

— Чи можемо розраховувати, що в 2023 році щось все таки вдасться добудувати?

О.П.: Так. Цьогоріч точно має запрацювати новий ЦНАП. Там залишилося покласти кахлі на підлогу, зробити підвісну стелю, вентиляцію, освітлення, відеоспостереження. Словом, внутрішні опоряджувальні роботи. На крайній сесії міської ради депутати спрямували понад 2 мільйони гривень для продовження цих робіт.

— Чи змінюється «ціна питання» через те, що об’єкти певний час знаходяться в «законсервованому стані»?

О.П.: Звісно, доведеться робити коригування кошторисів, адже ціни дуже виросли за рік. Та зараз головне — завершити війну, а вже потім все добудуємо і зробимо громаду ще кращою і прогресивною.

Юлія ГРІНЧЕНКО, Решетилівщина.UA