Представник ВЦВК Юрій Мельничук взяв участь у Всеукраїнському фестивалі народної хореографії «Бартка»
Юрій Олексійович представив з власної колекції розмаїття 37 народних строїв з 10 регіонів України.
Науковий співробітник Всеукраїнського центру вишивки та килимарства, член Національної спілки майстрів народного мистецтва, етнолог, майстер з вишивки Юрій Мельничук взяв участь у Всеукраїнському фестивалі народної хореографії «Бартка», що проходив у ці дні у Львові.
Цей захід став чудовою нагодою для того, щоб не лише продемонструвати яскравість і неповторність української народної хореографії, а й показати багатство і красу автентичного українського вбрання.
Юрій Олексійович представив з власної колекції розмаїття 37 народних строїв з 10 регіонів України. Колекцію українського автентичного вбрання він формував багато років, детально вивчаючи особливості кожного краю.
«Чимало танцювальних та співочих колективів, починаючи з радянських часів, одягаються „шароварно“, спотворюючи справжні українські строї. Тож, влаштувавши цей показ, організатори заходу сподіваються, що колективи художньої самодіяльності, при пошитті сценічних костюмів, враховуватимуть давні традиції українського одягу», — сказав наш науковий співробітник.
Як завжди, Юрій Мельничук зумів зацікавити присутніх розповіддю про представлені українські строї на фестивалі. Ось як пише про це управління освіти Львівської міської ради | ЦТДЮГ | Центр творчості дітей та юнацтва Галичини:
«Коментуючи показ одягу, він зазначив, що у вишиванках Рівненщини переважають червоні кольори, червоні смугасті літники, в одязі є також біла вишивка на фартухах, намітці. Одяг Гуцульщини — яскравий і різнобарвний, емоційний, для нього характерні різні варіанти запасок, вкорочені сорочки, самобутні кептарі, безрукавки, постоли. Для вбрання Вінниччини (Східного Поділля) характерна чорна вишивка низзю, є й червона вишивка, цікавий головний убір „кутасики“. Вбрання Тернопільщина (Західне Поділля) також дуже яскраве і самобутнє — славнозвісні борщівські сорочки, у парубоцькому костюмі переважає біла вишивка. Чернігівщина була представлена у шляхетському вбранні — пишна спідниця, віночок. Про Покуття Василь Стефаник колись написав, що це Богом забутий кут, але одяг вказує на протилежне: це Богом збережений кут, де є дуже багата вишивка, пишний костюм, в якому багато червоного кольору, намиста, чільце. Для одягу Полтавщини характерні плахти, сорочки з пишними вишитими рукавами, хлопці носили високі смушеві сірі шапки. Для одягу Черкащини (Південна Київщина) характерні сорочки, деякі вишиті візерунком „помальовання“, розкішні спідниці, головні убори у вигляді очіпка і хустки, пояси, крайки, безрукавки, гарсетки».
Людмила Дядченко, провідний редактор ВЦВК