Посмертну нагороду Героя Олександра Парійчука вручили дружині Юлії
Багато хвилювань, недоспаних ночей, душевного болю принесла ця страшна війна і працівникам Всеукраїнського центру вишивки та килимарства, рідні яких захищають Україну на фронті. Є сім’ї наших колег, які перенесли невимовне горе, втративши найдорожчих людей.
13 січня 2023 року загинув чоловік начальника науково-виробничого відділу з килимарства ВЦВК Юлії Сергіївни Парійчук (Вакуленко) Олександр Володимирович Парійчук з позивним «Париж». Це сталося внаслідок ворожого ракетного обстрілу командно-спостережного поста в районі міста Сіверськ на Донеччині. Нашого Героя-захисника нагороджено посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
10 березня цей орден вручив дружині Юлії Парійчук начальник шостого Полтавського районного ТЦК та СП — Решетилівський Сергій Новоселя.
Варто зазначити, що жінка доклала чимало зусиль для пошуків і увіковічення пам’яті коханого, якому назавжди залишилося 34 роки.
Олександр Володимирович народився в селі Ломоносове, АР Крим. Потім жив у селі Руська Лозова на Харківщині. Юнацькі і дорослі роки провів на Київщині. Деякий час працював у підрозділах МВС України, та значну частину свого життя присвятив військовій службі. 3 2016 року чоловік служив у Збройних Силах України. Брав участь в АТО/ООС. З 2018-го — був бійцем 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Під час повномасштабного вторгнення разом із побратимами продовжував боронити Україну. Обіймав посаду водія відділення зв’язку взводу управління мінометної батареї. Він був порядною, справедливою, товариською людиною. Любив грати у футбол, захоплювався автомобілями та зброєю.
Ось як розповідає про Героя його дружина Юлія: «Саша був коханим чоловіком, щирим, надійним, добрим та відданою своїй справі Людиною з великої літери, а ще вірним і гарним товаришем. Саша, немов те сонечко, яке своєю присутністю освітлює і зігріває все навкруги, сяяв не дивлячись ні на що, адже за роки служби бачив багато горя, несправедливості і втрат. Він пережив багато всілякого, але ніколи не втрачав отої іскорки життєлюбства в очах і запалу творити добро у вчинках, які давали надію на прекрасне. Завжди веселий, з позитивними думками, завжди щирий, доброзичливий. Дуже любив діток… Саша назавжди залишиться у моєму серці, думках, згадках. Я знаю, що коли мені тяжко, він з неба мені допомагає у всіх моїх починаннях і оберігає від всіх негараздів. Він мій янгол-охоронець, назавжди в строю мій Герой».
Людмила Дядченко