Заслужений вчитель України — Віталій Білий

Він народився 3 вересня 1921 року в селі Яблуневе Оржицького району Полтавської області в сім’ї лікаря. З 1929 по 1939 рік навчався в Яблунівській середній школі, яку закінчив на «відмінно».

Невдовзі його призвали в ряди армії, але через дефект зору був знятий з військового обліку. У жовтні того ж 1939 року Віталій Білий вступив до Полтавського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. Навчання перервала війна. Евакуюватися з викладачами та студентами Віталій Білий не зумів і залишився на території, окупованій ворогом. Проживав весь час у своєму селі, працював у громадському дворі на різних сільськогосподарських роботах. Йому вдалося уникнути відправки на каторжні роботи до Німеччини.

Після звільнення рідного села у вересні 1943 року Віталій Білий був мобілізований і служив у званні рядового у 85-му запасному полку 17-ї запасної стрілецької дивізії. Був нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною» та орденом Вітчизняної війни II ступеня (1985).

Після демобілізації 05.10.1945 року повернувся до рідного інституту, який успішно закінчив 26 вересня 1947 року. З 15 серпня того ж року став працювати учителем математики у Теплівській середній школі Гребінківського району та з 1953 року — в рідній Яблунівській школі, спочатку завучем, а потім директором. Наступного року Віталій Дмитрович без відриву від основного місця роботи розпочав викладацьку діяльність в Полтавському обласному інституті удосконалення кваліфікації учителів. Читав лекції учителям математики.

З 1956 року він працював викладачем методики викладання математики та спецкурсу математики на заочному відділенні Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка на фізико-математичному факультеті. За високі показники в навчально-виховній роботі та активну участь у громадсько-політичній роботі його ім’я було занесене на Дошку пошани та в книгу Пошани працівників народної освіти, а в 1957 році він нагороджений знаком «Відмінник народної освіти».

У 1962 році Віталія Білого переводять на посаду учителя математики та завуча Піщанської середньої школи Решетилівського району. З наступного року він став працювати учителем математики та завучем, а з 1965 по 1979 рік — директором Жовтневої (нині Покровська — Прим. авт.) середньої школи і продовжував викладацьку діяльність в інституті. На базі цієї школи проходили навчальну практику студенти — майбутні математики, фізики, хіміки, історики, філологи. Досвід Віталія Дмитровича був описаний у книзі «Маяки-педагоги Полтавщини» (1963). За час його керівництва значно зміцнилася матеріальна база, введена кабінетна система, налагоджені тісні зв’язки з організаціями та підприємствами, де учні школи проходили виробничу практику під час трудових чвертей.

Величним підсумком його педагогічної діяльності у 1972 році стало присвоєння почесного звання «Заслужений вчитель УРСР». Уроки Віталія Дмитровича відзначалися високою педагогічною майстерністю, просякнуті вимогливістю і любов’ю до учнів, мали постійний зв’язок із життєвою практикою. Очолюваний ним математичний гурток був одним із найчисельніших у школі.

Про досить плідну наставницьку роботу Віталія Дмитровича схвально відгукувалися молоді вчителі. Вони завжди знаходили в нього професійну підтримку і батьківську пораду. Усього себе він присвятив педагогічній роботі, загалом понад чверть століття, з них 17 років викладав математику безпосередньо в Жовтневій середній школі. Сотні учнів, його вихованців, після закінчення школи, технікумів та інститутів працювали у різних галузях народного господарства України і за її межами, десятки стали вченими, інженерами, учителями, агрономами, військовими.

Його педагогічна діяльність була високо оцінена, наш земляк нагороджений медаллю «За доблесну працю» та численними почесними грамотами.

27 жовтня 1995 року Віталій Дмитрович Білий відійшов у засвіти, похований у місті Комсомольськ (нині Горішні Плавні). Пам’ять про нього свято бережуть у Покровському опорному закладі загальної середньої освіти I–III ступенів Решетилівської міської ради Полтавської області.

Юрій Кісіль