Кургани Решетилівського краю

Часто можна почути розповіді про те, що кургани — це козацькі або шведські могили. Але ні козаки, ні турки, ні татари, а тим більше шведи курганів не насипали. Насправді вік курганів набагато старший.

На території Решетилівщини археологи зафіксувли поселення епохи неоліту, енеоліту та землеробських племен черняхівської культури. Найчисельнішу із зафіксованих групу пам’яток становлять кургани. Так, у Решетилівській ТГ, без Остапівської та Говтвянської громад, зафіксовано 255 пам’яток археології. В межах самого міста Решетилівка розташовуються три великих кургани, а також на шляху до села Говтва.

Кожен курган — це титанічна людська праця. Дослідження показують, що для спорудження курганного насипу висотою 7–8 метрів потрібна була праця понад 100 робітників протягом 500–600 днів. Більшість могил тепер розорані, їхні насипи ледве помітні, однак висота деяких велетнів ще й досі сягає 18–20 метрів.

Солідна спадщина Решетилівщини здавна притягувала до себе дослідників, вчених і просто шукачів скарбів. Про археологічні пам’ятки складали легенди та перекази. Ще з давніх часів проводились розкопки курганів, щоправда їхньою метою був пошук цінних речей, виробів насамперед із золота та срібла.

Початок виявлення та фіксації і фіксації об’єктів археології на території Решетилівщині пов’язаний із діяльністю Центрального статистичного комітету, який у 1873 році з ініціативи Д.Я. Самоквасова провів анкетування місцевих респондентів Полтавського губернського статистичного комітету з приводу наявності пам’яток археології, історії та культури на території Полтавського, Хорольського повітів Полтавської губернії, частина земель яких увійшла до майбутнього Решетилівського району. В дореволюційний період решетилівські пам’ятки археології фіксували історики — статистик Л.В. Падалка, археолог та дослідник старожитностей М.О. Макаренко.Їхні роботи побачили світ у 1914 та 1917 роках.

Вже в радянські часи у 1928 році на території села Березняки видатним українським археологом М.Я. Рудинським була знайдена кам’яна форма для відлиття серпів бронзового часу. Один із таких серпів знаходиться в КЗ «Краєзнавчий музей Решетилівської міської ради Полтавської області», а також дві унікальні просвердлені сокири середньо­дніпровської культури (3000–1500 рр. до н.е) не характерні для Полтавщини, знайдені в межах сіл М’якеньківка та Коломак.

Своїх небіжчиків тогочасні жителі ховали під курганами, біля нього ставили керамічний посуд-кубки, черпаки, чаші з їжею та напоями. Групу таких поховань було досліджено групою археологів Полтавського краєзнавчого музею під керівництвом І.С. Мельникової поблизу села Мушти на березі річки Бакай.

Слід відзначити, що основний вклад у вивчення курганів району внесла саме І.С. Мельникова, яка описала більшість курганів, окрім неї роботу по вивченню курганів проводили С.П. Юренко, Г.М. Некрасова, О.Б. Супруненко, С.В. Сапєгіна, Р.М. Рейда, В.В. Шерстюк та інші.

Навесні 1992 року в урочищі Стінка за 4 км від села Хоружі полтавський краєзнавець Г.П. Заїка виявив рештки поселення бронзової доби площею 0,4 га. Серед знахідок — фрагменти посуду зрубної бондарихінської та пеньківської культур, ручка середньовічної амфори та частина бронзової сокири-кельта.

Чи не найбільше маємо пам’яток скіфських часів на території сіл Лиман Другий (курган з похованням скіфського воїна), Підок (кераміка), Пустовари та Чернещина (курганні групи).

В II-IV століттях нашої ери решетилівську землю населяли землеробські племена черняхівської культури, які стали основою для формування давніх слов’ян, відомих під назвою антів та склавінів. Їхні поселення та кургани пов’язані з виробничою діяльністю і виявлені поблизу сіл Вовки, Демидівка, Долина, Капустяни, Кукобівка, Литвинівка, Мала Шкурупіївка, Михнівка, Нова Диканька, Пасічники, Прокопівка, Сені, Хоружі, Шамраївка. Проте найбільш цікавою була знахідка в 1960 році під керівництвом археологині Є. В. Махно черняхівського поселення за 4,5 км на захід поблизу села Сухорабівка, яка ще раз підтвердила, що саме в черняхівців керамічне виробництво досягло високого рівня.

Навесні 1992 року поблизу села М’якеньківка було виявлено невеликий скарб монет римського часу, що кількісно не перевищував 30-ти штук. Монети розійшлися «по руках», осіли в збірках колекціонерів. Одна з монет потрапила до фондів Центру охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації. Монета — це срібний римський денарій часу правління імператора Марка Аврелія (161–180 рр. н.е.), карбований у Римі у 167–168 роках н.е.

Загалом станом на 2010 рік на території Решетилівського краю було виявлено та картографовано 255 об’єктів пам’яток археології. Але багато пам’яток і до цього часу залишається поза увагою дослідників. До цього часу городища поблизу міста Решетилівка та села Остап’є не вивчені та не зафіксовані. Так що для археологів не одного покоління вистачить роботи.

Щодо останніх археологічних досліджень нашого краю, археологами із «Рятівної археологічної служби» під час реконструкції автомобільної дороги державного значення Н-31 Дніпро-Решетилівка при розкопках поселення Решетилівка III було виявлено ковзани із кістки, які датуються Х–ХIII століттями. Це поселення було відкрито ще в 2015 році полтавськими археологами Олександром Супруненком та В’ячеславом Шерстюком.

Юрій Кісіль