Килимарниця Антоніна Щегульна

Вона народилася в Решетилівці 14 жовтня 1915 року в родині Антона Климентійовича та Варвари Петрівни. Після закінчення семирічки, з 15 років почала працювати килимарницею в килимовому цеху. Працювала в артілі до окупації Решетилівки у вересні 1941 року. І знову повернулася на роботу 25 липня 1945 року. До слова, напередодні нападу нацистів, бригаді решетилівських килимарниць, як найкращим, доручили виконувати завдання уряду. Але розпочалася війна — і про них просто забули. Тож дівчата, серед них і Антоніна Щегульна, були змушені добиратися 305 км з Києва до Решетилівки пішки. У пенсійному посвідченні наша землячка значиться як учасник війни.

Вона систематично виконувала виробничі завдання, випускала продукцію лише відмінної якості, неодноразово брала участь у Всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних виставках, ярмарках.

Антоніна Антонівна брала участь у створенні гобелену «Переяславська рада». Виконувала килими-гобелени за ескізами художників: подружжя Литовченків Івана Семеновича, Марії Тимофіївни та доньки Наталії Іванівни, Товстухи Леоніда Самійловича, Воронкової Альбіни Борисівни, Погорелого Бориса Івановича та багатьох інших.

Зокрема, Антоніна Щегульна виконала декілька робіт директора фабрики Леоніда Товстухи, а саме: Орнаментально-тематичний (1957 р.), Орнаментальний (1958 р.), Ювілейний (1969 р.), Білий (1970 р.).

Антоніна Щегульна брала активну участь у художній самодіяльності артілі, хоровому та танцювальному колективах під керівництвом Олександра Слизького та інших керівників. Була учасником районних, обласних, республіканських та всесоюзних конкурсів. Так, в 1936 році на Всесоюзному огляді художньої самодіяльності саме Антоніна Щегульна, Валентина Черкун, Катерина Ткаченко, Ніна Гребенюк, Галина Асаул, Антоніна Лебединська, Марія Гриженко, Наталка Черкун та баяніст Олексій Дмитренко вибороли перше місце. Премія на той час — просто казка: рояль і 25 тисяч карбованців.

У 1956 році ім’я Антоніни Антонівни Щегульної було занесене в Книгу пошани підприємства, в 1960 році вона отримала високий 5-й розряд килимарниці. За досягнуті значні успіхи у виробництві була нагороджена значком «Відмінник у соціалістичному змаганні промкооперації УРСР» та Дипломом кращому майстру. У 1968 році фотокартка Антоніни Антонівни прикрашала Дошку пошани, яка була розташована перед головним корпусом підприємства. Неодноразово отримувала грошові премії за свою звитяжну роботу. Зарплата килимарниці на той час складала 104 крб.

У жовтні 1970 року Антоніна Антонівна вийшла на заслужений відпочинок. Проживала у Решетилівці по вулиці Матросова. Третього березня 2001 року вона відійшла у засвіти, була похована на старому решетилівському цвинтарі.

Декілька років тому вандали зруйнували надгробний пам’ятник на могилі Щегульної, а металеву огорожу просто викрали. Ось так молодше покоління пошанувало видатну килимарницю…

Юрій Кісіль