Історія хутора Стінка Решетилівської козацької сотні
Сьогодні, спираючись на відомості Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 років, розповімо вам історію хутора Стінка.
Він, як згадується в документі, був розташований на відстані 42-х верст до Полтави та в 7-ми верстах до Решетилівки. Знаходився біля озера Жолобок, і, як свідчать літописці, «ближе всех к городу Полтаве». Стінка була власністю Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря, «которая оному принадлежит с давних лет по дарованию, а от кого неизвестно…». Монастир на території Решетилівки мав землі, а також шинок. Ймення ці згодом перейшли в «казну» і значну частину цих земель під назвою «Пустоши» отримав В.С. Попов.
Біля річки Говтва, на віддалі однієї версти від хутора, знаходився «приездной дом». У дерев’яній конструкції, збудованій монастирем, розташовувалися господські покої, амбар та три сараї.
На селянських подвір’ях було 20 комор для збіжжя і 33 сараї для утримання худоби. Взагалі, як бачимо, в монастирських селах селянські подвір’я були незрівнянно більше забудовані, ніж деінде. Приміром, в хуторі Стінка в шести дворах було по два сараї, а у чотирьох аж по три. Це був разючий контраст в порівнянні з іншими селами.
По селянських дворах налічувалося худоби: волів старих — 40 голів, молодих — 39, корів старих дійних — 27, старих ялових — 2, молодих ялових — 27, овець старих — 435, ярок — 88, баранів — 22, кіз — 3, свиней старих — 38, підсвинків — 50, коней старих — 3, молодих всього 4.
Селяни не мали польових орних земель та інших всіляких угідь. Вони щорічно платили по 19 руб. 19 коп. податку на уряд.
Городи біля садиб селянських не дуже відрізнялись по величині і були в межах від 240 до 518 квадратних сажнів і тільки у двох випадках мали відповідно 70 та 100 кв. саж. Проте шість господарств городів не мали зовсім.
У трьох дворах працювали наймані робітники. Двоє з них були дорослими, а третій, — хлопець-сирота (14 років) — служив лише за харчі та одяг, а як його прізвище і звідкіля родом, він не знав.
Корінними мешканцями назвали себе: Іван Дущенко, Іван Зозуля-Яременко, Федір Тесля, Грицько (Григір) та Семен Кабрисенки. Ще двоє — Василь Назимченко та Улас Малишо (н) — примандрували відповідно із Миргородського та Гадяцького полків. Решта ж дружно переселилася з Решетилівки: Жовтоног, Лисяченко, Ломака, Окданець, Пилипенко, Попелух, Педченко, Свинаренко, Суховієнко, Скура, Хабрис, Чорний.
Поважним виявився і вік глав родин. Він був близьким до 40 років. Впадає до ока, що деякі з цих поважних людей мали якусь фізичну ваду, як наслідок, можливо, перенесеної хвороби. Таких було 5 осіб.
Багатодітних сімей було мало. Середній показник кількості дітей в сім’ях дорівнював 2,6. В цьому хуторі тільки одній бабусі виповнився на той час 71 рік. Отже, людей похилого віку теж було мало. В цьому хуторі, як і в інших Решетилівської козацької сотні, переписувачі проти імен людей віком 55–60 років робили позначку «стар», «дряхл» і тому подібне. Отже говорити про великий прошарок літніх людей в тодішньому суспільстві немає ніяких підстав.
Ремеслом теслі на хуторі промишляли двоє, а працював лише один — Іван Дарашов. Господарство мав невелике, податку не платив зовсім.
На карті Полтавського повіту початку ХХ століття значився населений пункт під назвою «Желобок Стенка», далі відомості втрачаються.
На сьогодні населеного пункту під назвою Стінка не існує. На цій території розташована велика кількість дачних ділянок. Свого часу корейці орендували там земельну ділянку і успішно займалися городніми культурами. Живописною в цих місцинах виглядає річка Говтва, а на місцевій горі височіє курган…
Юрій Кісіль