На екскурсії до ВЦВК приїздять гості зі всієї України

Минулий тиждень для Всеукраїнського центру вишивки та килимарства був насичений різними заходами, у яких заклад брав участь, а також приймав гостей.
Зокрема у ВЦВК на екскурсії побували члени громади із селища Донець Ізюмського району Харківської області, котрі приїхали в наш край у рамках співпраці з Решетилівською міською громадою, а також члени громади Миргородщини, які дізнавшись про наш Центр, побажали в ньому побувати.
І ті, й інші висловили чимало позитивних відгуків про діяльність нашого колективу, а вишиті роботи та килими викликали в них неабияке захоплення.






Приміром, голова Донецької селищної громади Анатолій Наздрачов розповів, що вони навіть не сподівалися побачити такі витончені, ніжні, дуже красиві вишиванки і килими, які, просто заворожують. І до речі, не лише познайомилися з решетилівською вишивкою, а й деяких інших областей України. Він подякував керівнику ВЦВК Надії Вакуленко і всьому колективу Центру за те, що зберігаємо найдавніші народні ремесла — вишивку і килимарство, популяризуємо їх.
«Я не думав, що сьогодні, те ремесло, яким займалися бабусі, піднято до такого рівня. Колись я піду, політики підуть, а ви залишитеся, бо те, що ви робите, зостанеться навіки. Ви робите дуже гарну справу. Спасибі вам за це, — сказав Анатолій Петрович. — Тепер ми бачитимемося частіше, бо з Решетилівською громадою стаємо партнерами. А мої враження від побаченого в Решетилівці? Те, що у вас не стріляють — це головне, побачив, що школярі ідуть до школи — це головне. Ви уявляєте, як це здорово, коли тебе зупиняють за кермом автомобіля і ти даєш паспорт громадянина України, а тобі говорять: „А права?“… А ти відвикнув від цього. Ви не уявляєте, як це здорово — зайти у зелену зону, а там немає табличок „Міни… Міни… Міни“. Скажу навіть більше, одягти піджак, як це здорово!…».
Під керівництвом вчителів та батьків до нас завітали на екскурсію учні 1-3 класів Хорольської гімназії та третьокласники Полтавського ліцею № 26 «Шевченківський». Не лише дорослим, а й дітям сподобалося у ВЦВК. Вони побували у Виставковій залі та майстернях, де відкрили для себе неперевершений світ мистецтва. Варто зазначити, що навіть малеча звертала увагу на те, які красиві решетилівські вишиванки. Їх привабили ляльки, одягнені у вбрання різних регіонів України, віночки, великі писанки, а ще можливість зробити на згадку світлини біля них та наших дивотворів. Не передати словами, з яким задоволенням школярі пробували себе у ролі килимарів під надійним керівництвом наших майстринь. Звичайно, перші спроби виходили невдалими, але головне — реалізувати своє бажання долучитися до ремесла. Допитливі дівчатка і хлопчики з цікавістю розглядали, як за допомогою сучасних швейних машинок можна вишивати, шити красиве вбрання.
Вчителі говорили про те, що в умовах війни, потрібно відволікати дітей від цього страшного лиха, у них має бути щасливе дитинство. Відвідування мистецьких закладів дуже позитивно впливає на психологічний стан дітей і, звичайно ж, забезпечує розвиток загальної культури майбутнього покоління, вчить цінувати красу. А як висловилася одна із мам: «Те що ви робите, не лише потрібно, не лише красиво, а й зігріває душу іншим». Зокрема нашим гостям із Хоролу дуже сподобалася Решетилівка.
Вчителька Наталія Устименко зазначила: «Ваша вишивка і килими — неперевершені. Дивишся і дар мови відбирає. У вас дуже цікаво. А яке гарне у вас містечко! Хотіла б жити тут. Наскільки все доглянуто, охайно. І це не лише моя думка, а й моїх колег Інни Олександрівни Москалець та Інни Миколаївни Покотило».
А ось про те, звідки дізналися про ВЦВК, пояснила Інна Москалець: «Раніше я працювала в одній із полтавських шкіл, і від полтавських колег чула хороші відгуки про вас».
А ось батько однієї з учениць полтавської школи Артем Нікіфоров сказав: «Я працюю в бюро судової медичної експертизи, я лікар, зоомедичний експерт, можна сказати, що далекий від мистецтва. Але знаю про вашу організацію, про вишивку і килимарство, відомі на весь світ. Радий, що ви розвиваєте ці ремесла. Роботи, які у вас побачив, просто чудові, це дуже велика праця».
Людмила Дядченко, провідний редактор ВЦВК