Наш край в Описах Лівобережної України кінця 18–19 ст.

Історична наука завжди виявляла значний інтерес до описово-статистичних матеріалів з історії України кінця ХVIII — початку ХIХ ст. На той час описи, як історичний жанр, перебували у розквіті. Серед них славетне «Черниговского наместничества топографическое описание» Афанасія Шафонського, «Опис Чернігівського намісництва» Дмитра Пащенка, «Опис Харківського намісництва» 1785 та 1788 років, «Опис Новгород-Сіверського намісництва» Андрія Пригари, «Опис Київського намісництва» Василя Новгородцева тощо. Ці цінні історичні джерела, оригінальні пам’ятки історичної та географічної думки з’явилися не тільки і не стільки через замовлення «згори», скільки завдяки безпосереднім виконавцям на місцях, які підготували для них досить продуктивну основу.

У цій статті ми розглянемо документи, які були створені наприкінці 90-х років ХVII та на початку ХIХ століть, коли відбувалися великі адміністративно-територіальні реформи. Вони стимулювали оформлення описово-статистичних документів, зокрема матеріалів історико-географічного та економічного обстеження Лівобережної України. Серед них історико-географічні, топографічні, статистичні документи, описи Малоросійської губернії, заснованої у 1796 році Чернігівської та Полтавської губернії, утвореної у 1802 році.

Згідно «Топографічного опису Малоросійської губернії 1798–1800 років», а саме в розділі «Топографіческое описаніе повѣта Полтавскаго» знаходимо, відомості про наш край. Зокрема, факт, що у селі Демидівка у полковниці Потьомкіної було 6 жеребців і 100 кобил англійської породи. Зазначено, що від приплоду конезаводу коні продавалися по ціні від 50 до 250 рублів. У Потьомкіної було також 300 голів рогатої худоби (черкаська порода) та ще й вівчарня на 1000 голів овець (тієї ж черкаської породи). На початку ХIХ століття маєток полковниці Потьомкіної вже належав губернському предводителю дворянства С. М. Кочубею.

Тут же знаходимо цікаві описи того, як на той час відбувалися Решетилівські ярмарки. «Въ мѣстѣчке Решетиловкѣ торги бываютъ по воскреснымъ днямъ; а ярмарковъ въ году четыре. Первая во весь Великій постъ, вторая въ Троицынъ день, третья августа 1-го, четвертая ноября 25-го, на оные съезжаются купцы из городовъ, Полтавы и Хорола съ молочными товарами, да изъ разных мѣст для покупки скота и овчины; а иногда бываетъ купечество изъ россійскихъ городовъ и продолжаютъ продажу одну неделю».

У «Топографічному описі Полтавської губернії», який був складений старшим вчителем Полтавської губернської гімназії Федором Каруновським 1809 року, в розділі «Естественныя произведения. Царство ископаемое», зазначено, що в Хорольському повіті, у містечку Говтва та селі Шилівка «находится весьма бѣлая, нѣжная и мягкая глина съ маленькими камешками смѣшанная, которая употребляется здѣсь вмѣсто извести для бѣления домовъ. Глина сія развозится по всей губернии для продажи. Желательно, чтобы на глину сію обратили болѣе вниманія, и употребленіе оной в экономіи здѣлали бы обширнѣе и полезнѣе».

Також в описі згадали і про решетилівські ярмарки та вівці. В розділі «Овцы» написано, що «Овчинки сіи по здѣшнему смушками называющіеся продаютъ или в каждомъ повѣтѣ пріѣжжающимъ нарочито для покупки оныхъ купцамъ, или привозятъ со всѣхъ мѣст Полтавского повѣта въ мѣстечко Решетиловку, и здѣсь продаютъ //оныя нарочито приѣжжающимъ изъ турецкой границы и полуострова Крыма грекамъ, еврееямъ и великороссійским купцам».

У списку наявних у Малоросійській губернії селищ, знаходимо детальні відомості про населенні пункти Решетилівщини, із зазначенням, в яких вони містяться повітах і скільки в кожному душ чоловічої статі, що сплачують податки станом на 1799–1801 роки. В розділі «В повѣтъ Хорольском» зазачені такі населені пункти з наявною кількістю людей: Шилівка (536), Хрещате (117), Остап’є (2623). Відповідно у Кременчуцькому повіті: Шамраївка (297), Пов’якалівка (37), Миколаївка, а їх дві (34, 18), Лиманський (Лиман — прим. авт., 7), Каленики (498), Сухорабівка (311), Григорівка (26), Михнівка (239), Решетилівські Плаксіївські (Плаксії — прим. авт., 169), Говтва (2082), Буняківка (546), Паськівка (54). У Полтавському повіті такі населені пункти: Коржівка (18), Дігтярі біля Демидового мосту (Дігтярівщина, Замістя, 3), Ольхва Говтва (Лютівка, 12), Дроти (10), Іванівка (Долина, 20), Ландарі (6), Карнаухівка (Долина, 121), Бойки (9), Козирське (39), Келебердівка (Янківка, 82), Плоске (166), Лиман (Лиман Другий, 91), Коломачок (Коломак, 72), Потеряйки (їх аж три — прим. авт.: х. Потеряйківській (19), х. Потеряйківський (16), д. Потеряйки (95)), Псьолівка (44), Гречановка (52), Стінка (111), Соколій Байрак (9), Антонці (7), Піщане (512), Федіївка (25). Це далеко не повні дані, адже багато назв хуторів нашого краю важко ідентифікувати, можливі повтори, зміни назв, транскрипція тогочасних слів тощо.

Стосовно нашого міста Решетилівка, то за кількістю населення — 6398, ми переважали саму Полтаву, де на той час жило усього 3789 людей. Звідси навіть напрошується питання, чому в 1802 році саме Полтава, а не Решетилівка стала губерніяльним містом. Відповідь очевидна: бо саме там відбулася переможна для москалів Полтавська битва, яка для нас закінчилася довгими століттями імперського поневолення. Але нічого, скоро всі москалі підуть услід за своїм кораблем на дно земне або морське. А наш народ продовжить будувати незалежну і успішну державу!

Юрій Кісіль