Гостями ВЦВК стали військові журналісти

У Всеукраїнський центр вишивки та килимарства завітали медійники Першого центру інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ ЗСУ Ольга Веснянка, Орест Ребман та Володимир Палилик.

Метою візиту військових медійників до Всеукраїнського центру вишивки та килимарства, як сказала Ольга Веснянка, стала підготовка матеріалу до Дня вишиванки про символ нашої ідентичності — вишиті сорочки і про те, що вони є оберегами дня наших захисників, адже в орнаментах закладений певний ментальний код, який передається від покоління до покоління і відрізняє нас від інших народностей.

А наша мистецька установа є саме тим осередком культури, який зберігає, відтворює та популяризує одні з найдавніших художніх ремесел — вишивку та килимарство, що належать до національних надбань нашого народу.

Варто зазначити, що цей медійний підрозділ Сухопутних військ ЗСУ документуючи реальність війни, відіграє важливу роль у протидії російській пропаганді. Він тісно співпрацює з іншими ЗМІ країни, а також із закладами культури, популяризуючи наші національні надбання, українське мистецтво, адже культурний фронт дуже важливий в умовах війни, оскільки це наша ідентичність, яку хоче знищити путінська росія. Культурний фронт — це одна з тих позицій, за яку ми сьогодні боремося. Він важливий і для утвердження українських цінностей на міжнародному рівні.

Поспілкувавшись із керівником ВЦВК, мисткинею художньої вишивки зі світовим ім’ям Надією Вакуленко, іншими фахівцями установи та відвідавши нашу Виставкову залу і майстерні, військові медійники відкрили для себе багато нового і цікавого про вбрання, оздоблене вишивкою, українські народні строї, зокрема про решетилівські сорочки «білим по білому», українські народні ремесла, здобутки решетилівського мистецького краю, про діяльність ВЦВК.

Ольга Веснянка із задоволенням поміряла восковий віночок (традиційна прикраса нареченої, що була поширена зокрема на Вінниччині з кінця ХІХ століття до кінця 80-х років ХХ століття), а ще миргородську корсетку (пошиту у ВЦВК). Пані Ользі ще не доводилося бачити таке дивовижне верхнє жіноче вбрання. Також оглянули виставку творчих робіт наших талановитих краян «Місто, яке ми любимо» у ЦКД «Оберіг», де представлено і ряд мистецьких дивотворів Всеукраїнського центру вишивки та килимарства.

По питаннях соціального захисту ветеранів війни наші гості спілкувалися з начальником відділу з питань ветеранської політики Решетилівської міської ради Михайлом Тітіком.

Гості із захопленням відгукнулися про перебування у Решетилівці і, насамперед, у ВЦВК.

Ольга Веснянка:

— Я вперше у Решетилівці, дякувати Богу, що є така можливість у цей воєнний час зустрітися, познайомитися, побачити ту красу, яку ми захищаємо, захищаємо українські родини, бо тут почули, що рідні майстринь служать у війську, захищають Україну. Тому це просто щастя бути тут.

Для мене дуже щемно бачити у вас вишивку, яка представляє Івано- Франківську область, бо мій коханий, залишився навіки в строю, з Косівського району, служив у Національній гвардії України. А сама я із Запоріжжя. Для мене тут багато інших відкриттів щодо решетилівської вишивки, зокрема надзвичайно красивої, витонченої «білим по білому». Я в цивільному житті працювала експерткою Ради Європи, тому розумію настільки це сильно, що таке вишукане українське вбрання представляли у Раді Європи. Мій колега родом зі Львова. І теж тут на Полтавщині, у цій Виставковій залі, є лялька, одягнута у вбрання, притаманне Львівщині…

Орест Ребман:

— Знаєте, насправді є речі, які пояснити словами неможливо. Але от буває таке, що ти бачиш якусь картину, ти не знаєш про кого йдеться, не знаєш автора цієї картини, ти просто зупинився перед нею і не можеш відійти. Тебе наче щось тримає. От сьогодні в мене таке відчуття біля оцієї білої сорочки зі сваргами. Правда. Я став біля неї, я на неї дивлюся і просто не можу відвести очей, вона мені настільки запала в душу, навіть незрозуміло чому. Власне кажучи, традиційно в нас у родині були більше галицькі, косівські вишивки, тобто це не є якась така генетична пам’ять з дитинства, а просто ця сорочка видалась мені наскільки чимось близьким і теплим, неймовірно витонченим і красивим. Це конкретно про цю сорочку, дивлюся на неї і насолоджуюся. Все решта знаєте теж вражає. Я багато подорожував у житті і сподіваюся, що ще поподорожую. Коли десь їдеш то підсвідомо налаштовуєшся, що ця поїздка вплине на твій світогляд. Я був у Західній півкулі, поїздив по Канаді, майже рік там жив, був у Центральній Африці. Це були світоглядні поїздки, які щось у моєму житті змінили. Неждано, негадано, неочікувано, але поїздка у Решетилівку теж вплинула на мій світогляд. Я багато поїздив і по нашій країні по роботі, серед іншого люблю подорожувати Україною, але до цього в Решетилівці не був, і сьогодні зрозумів, що я багато пропустив. Правда. І це щиро…

Майстри нашого центру теж щиро вдячні нашим гостям за позитивні відгуки про їх нелегку творчу працю, а також за те, що борючись із московитами, висвітлюючи героїзм, мужність і незламність українських воїнів, знаходять час для популяризації мистецтва, його важливості, показують його особливу роль в адаптації тих, хто став жертвою воєнних подій, не дозволяють згаснути інтересу до України на міжнародному рівні.

Людмила Дядченко, провідний редактор ВЦВК