Лікар та поет Іван Семенко

Він народився 24 листопада 1921 року у селянській родині в селі Каленики. Здобув семирічну освіту в місцевій школі, а восьмий клас закінчував у Сухорабівській десятирічці. Далі вступив до Красногорівського сільськогосподарського технікуму, який закінчив у 1941 році, отримавши спеціальність зоотехніка. Проте попрацювати за фахом не вдалося — почалася війна.

Одразу після призову до райвійськкомату молодого юнака направили навчатися до Харківського військового медичного училища. Після закінчення прискореного випуску Іван Семенко їде на фронт у якості військового фельдшера. Брав участь у звільнені України, Польщі, штурмував Берлін. Отримав легке поранення. Пройшовши шлях від лейтенанта до майора медичної служби, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «За оборону Сталінграда», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліну».

Ось як у вірші «Перший лист» наш земляк описує трагізм тієї страшної війни.

Згарища всюди, село у руїнах,

Лиш одинокі стоять димарі,

Втоптані в попіл червоні жоржини,

В вирій летять над селом журавлі.

Грізно вперед просувались танки,

І за селом ще гриміли бої,

Люди вертались в село на світанку,

І будували собі курені.

Після демобілізації у 1947 році, Іван Семенко поступив до Харківського медичного інституту, який успішно закінчив у 1953 році. За три роки захистив кандидатську дисертацію з медицини, в 1960 році — доцент. В 1959 році вибраний на посаду асистента кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Луганського медичного інституту.

З 1962 по 1966 роки Іван Федорович очолює кафедру терапії. Під його керівництвом активізувалася наукова робота кафедри. Цьому сприяла організація на кафедрі біохімічної лабораторії. Паралельно продовжувалася розробка методів функціональної діагностики і фармакотерапії серцево­судинних хвороб.

Після серйозної методичної і технічної підготовки в 1967 році на базі 1-ї міської лікарні було створено інфарктне відділення. В той час інфарктних хворих обстежували і лікували переважно працівники кафедри. Для запровадження антикоагулянтної терапії хворим, які перенесли інфаркт міокарда при кафедрі був створений протиішемічний диспансер. Прийом хворих вели доценти кафедри І.Ф. Семенко та А.В. Марусенко. При Луганській міській багатопрофільній лікарні №1 під контролем досвідчених викладачів кафедри функціонували школи передового досвіду, проводились засідання обласного товариства кардіологів.

Свою лікарняну і науково­викладацьку роботу Іван Федорович постійно пов’язував із літературною. Перші його літературно-публіцистичні твори з’явилися ще у воєнні роки. Тоді його публікації виходили у фронтових та армійських газетах. Героями його творів були солдати, офіцери, медики. Ще навчаючись у харківському медінституті, друкувався в газетах «Ленінська зміна», «Молодогвардієць», «Луганська правда» та в інших періодичних виданнях. У медичному інституті нашого земляка завжди поважали як першого лікаря-поета, оскільки його поезії в газеті «За медицинские кадры» були опубліковані вперше. А взагалі він написав понад 300 віршів про рідний край, патріотизм, а також п’ять поем, дві п’єси, ряд оповідань та нарисів. Його твори публікувалися у районних, обласних газетах, зокрема в журналах «Березіль» (колишній «Прапор»). Писав українською та російською мовами.

І.Ф. Семенко працював також і в галузі пісенного жанру. Понад 30 його віршів було покладено на музику українськими композиторами. Його пісні передавались по республіканському та обласному радіо, телебаченню, зокрема у виконанні Народної артистки країни Віри Андріяненко. Кілька пісень автора були відзначені на конкурсах першими і другими преміями.

Темою рідного краю пронизана поезія «Моє село», де в уривку передається радість і туга поета за батьківською домівкою, скільки тут тепла, любові, доброти лине з душі поета.

Пробач, село, життя мого перлина,

Що я так рідко тут бував.

Як рідна мати не осудить сина,

Хоч їй прикрощів завдав.

З твоїх криниць я пив цілющу воду,

І набиравсь наснаги й сил.

А з нею пив і пісню невмирущу.

О, земле рідна, я твій син.

Іван Федорович готував до друку збірки віршів та пісень, але цьому задуму так і не вдалося здійснитися. 26 квітня 1995 року Іван Федорович Семенко помер, похований у Луганську.

Юрій Кісіль