Її душевність, доброта, професіоналізм не підвладні рокам

Життя прожить — не поле перейти,
Не з фонограми пісню проспівати.
…Нема життя, коли нема мети,
Коли для інших не умів палати.

Саме ці віршовані рядки Олександра Богачука спадають мені на думку, коли мова заходить про Галину Леонідівну Гасенко, яка працює з травня 2019 року у Всеукраїнському центрі вишивки та килимарства фахівцем з вишивки.

Дійсно, вона завжди палає для інших. Можна навести чимало прикладів з життєвого шляху цієї жінки, коли вона брала на себе непросту ношу, піклувалася про стареньких свекруху і маму, віддавала і віддає свої увагу й турботу як найдорожчим людям, так і тим, з ким її подружила доля. Найбільший її скарб — донька Яна і син Олег. Виховуючи дітей, ставила собі за мету — виростити їх щирими, порядними людьми, бо й сама така.

«Для нас мама найкраща у світі. Вона дуже добра. Вона — перший порадник, завжди прислухаюся до її мудрої думки. Мама багато чого мене навчила в житті. А ще, дякуючи їй, вишивка стала моїм захопленням», — говорить донька Яна.

Галина Леонідівна — людина творча, вишивання стало невід’ємною частиною її єства. А наче вчора юна дівчинка з села Загірне Старокостянтинівського району Хмельницької області, закінчивши 8 класів, приїхала навчатися у Решетилівське ПТУ № 28 (нині художній професійний ліцей). Побачивши решетилівські дивотвори, зокрема «білим по білому», не роздумуючи своїм майбутнім фахом обрала саме ручну і машинну вишивку. Два роки навчання в училищі пролетіли швидко. І ось у 1982 році дівчина йде працювати вишивальницею на Решетилівську фабрику художніх виробів спершу ручної, а потім і машинної вишивки. Вона була в числі кращих робітниць, скрупульозно виконувала всі доручені завдання.

У Решетилівці Галина знайшла й своє жіноче щастя, познайомившись із місцевим хлопцем Олександром Гасенком. У 1986 році молоді люди одружилися, стали дбати про сімейний добробут. У них народилося двоє дітей.

Непрості 90-ті, початок 2000-х років внесли свої корективи у життя жінки. Діяльність фабрики звелася нанівець, тож Галині Леонідівні довелося деякий час перебувати на обліку в Центрі зайнятості. Потім працювала вишивальницею у приватному підприємстві, на інших роботах.

Та де б не трудилася Галина Гасенко, всюди вирізнялася добросовісністю, відповідальністю, старанністю. Та не лише ці риси їй притаманні. Вона скромна, співчутлива, ввічлива, небайдужа людина. За це поважаємо її у колективі ВЦВК. Важко не погодитись, що роки забирають молодість, але доброту, душевність, професіоналізм — ніколи!

Людмила Дядченко