Василь Нагай — поет-журналіст з Варв’янського
Наша рідна Решетилівська земля дала дорогу у світ багатьом літературним талантам.
Один з них — наш земляк Василь Вікторович Нагай, який народився 25 червня 1931 року в селі Варв’янське колишньої Слюсарівської сільради Решетилівського району. Разом з великою родиною вдалося пережити тяжкі роки Голодомору 1932-1933 років. Спочатку навчався в Слюсарівській семирічній школі. Коли з Решетилівщини вигнали нацистських окупантів, переростком повернувся до тієї ж школи. З війни не повернувся його старший брат Семен, і коли прийшла похоронка, щоб матір про це не дізналась, він її заховав під буханець чорного хліба.
Ще старшокласником Решетилівської середньої школи Василь почав писати вірші. Декілька з них видрукувала тодішня Решетилівська районна газета «Колгоспник». Успішно закінчивши десятирічку, юнак подався до МТС, деякий час працював трактористом. Згодом він, маючи певний трудовий стаж, був прийнятий на факультет журналістики Київського держуніверситету імені Т.Г. Шевченка, який закінчив у 1956 році.
Більше десятка років Василь Нагай працював у кількох районних та обласних газетах в Україні, а потім у Рязані, Сибіру. Але його завжди манили далекі далі. Василь трудився теслярем-бетонником на будівництві Красноярської ГЕС (1963), журналістом на Саяно-Шушенській ГЕС, брав участь у геофізичній експедиції на озері Байкал.
Із 1972 року впродвж тривалого періоду Василь Нагай обіймав посаду відповідального секретаря міської газети «Вогні Саян» у Саяногорську, де проявив себе як талановитий журналіст, літератор, поет. Його поезії цілими підбірками друкувалися в декількох обласних та центральних газетах РСФСР, також в альманахах «Родники», «Енисей», у журналах «Огонек» «Молодая гвардия», «Звезда», «Радуга», у колективному збірнику «Стрежень» та «Истоки», у київському часопис «Дніпро». Василь здебільшого писав російською мовою, був членом Спілки журналістів Росії. У 1980-1990 роках в Красноярському книжковому видавництві вийшли друком чотири поетичних збірки Нагая, у тому числі «Тепло земли»(1979), «Жатва»(1984), де є поезії і українською мовою. Він був учасником кількох семінарів і нарад для молодих письменників Красноярщини, засновником тижневика «Деловой саяногорец» (2007).
Теми його поезій різноманітні — це і рідний край з батьками, війна, навчання у виші і, звісно, Сибірське будівництво з підкоренням тайги.
Василь Нагай — поет надзвичайно емоційний. З тонким відчуття добра і зла. Усе, що бачив і пережив у дитинстві та у підлітковому віці, закарбувалося у нього в пам’яті на все життя, вилилося в рядки поетичні.
Останній раз Василь Вікторович був у рідних краях у 1998 році. Приїздив до сестри Галини, яка мешкала в Колотіях. Він доглядав її, адже вона хворіла. Заніс декілька поезій у редакцію «Решетилівського вісника». Намагався видати в Полтаві хоча одну збірку власних поезій, але забракло коштів. По смерті сестри він повернувся у Красноярський край, а його рідне Варв’янське зняли з обліку у вересні 2000 року.
9 лютого 2013 року Василя Вікторовича Нагая не стало.
Юрій Кісіль