Освітні заклади містечка Решетилівка на рубежі ХIХ-ХХ ст.

Попри всі труднощі та негаразди, заборони й утиски потяг наших земляків, як і решти українців, до освіти був досить великим. Особливо це виявилося зі скасуванням кріпацтва та введенням інституту земства (1864р.). Згідно з «Положенням про губернські та повітові земства» від 1 січня 1864 року було дозволено займатися господарськими, соціальними та освітніми справами. В освітніх питаннях земствам надавалось право: засновувати і утримувати народні школи, рекомендувати кандидатів на вчительські посади, обирати попечителів. Виділяти і звітуватися про кошти, представникам земств брати участь в училищних радах. Але видатки земств на народну освіту згідно з п. VII cт.2 «Положення» належали до числа «необов’язкових коштів». Незважаючи на обмежену законодавством компетенцію земських установ, панування бюрократичних порядків, постійну нестачу коштів, народна освіта стала одним з пріоритетних напрямків земського піклування.

У Решетилівці в 19 сторіччі діяли дві школи грамоти — при Успенській та Преображенській церквах. В них навчалися діти обох статей. Однокласна школа працювала при Успенській школі з 1887 року. Вчителював у ній пан Норіцен (Норцен), а насправді його звали Нориця Яків. Станом на 1895 рік в ній навчалося 25 хлопчиків та 9 дівчаток. Річний дохід вчителя склав 96 рублів. У школах даного типу викладалися такі предмети: Закон Божий, читання і письмо, арифметика на 4 дії, старослов’янська мова, церковні співи, крій та шиття.

Станом на 1917 рік мережу освітніх закладів містечка Решетилівка складали:

1)Решетилівське вище чоловіче училище. Відчинене 22 вересня 1908 року. Перші два роки училище розміщалося в орендованому приміщенні, а з початку 1910–1911 учбового року у власному двоповерховому цегляному приміщенні, збудованому Полтавським повітовим земством по плану Полтавського 2-го вищого початкового училища (відкрито 1 вересня 1908 року). Вартість його склала 27 000 руб. Будівля училища знаходилася на території розміром в дві десятини, подарованій місцевим товариством в пам’ять подяки Його Імператорської Величності. Навчальному закладу представниками решетилівських селян був подарований бюст імператора Олександра II, 19 числа того ж місяця ті ж самі представники вручили портрет царської сім’ї. 1 вересня 1911 р. будівля була освячена, після цього представники від містечка подарували училищу ікону святого Йосипа у срібній ризі. За пропозицією Міністерства народної освіти від 7 травня за №2874 дозволено з початком 1916–1917 навчального року вести навчання для дітей різних статей, тобто хлопчиків та дівчаток. Навчали їх: інспектор, законоучитель (священник, викладач Закону Божого), три вчителі загальноосвітніх предметів, учитель графічних мистецтв, учитель іноземної мови, учитель рукоділля і учитель гімнастики. Учнів було 155 чоловік. З них хлопчиків — 122, дівчаток — 33. Будівля зазнала значних руйнувань при відступі нацистських окупантів, тому її залишки згодом просто розібрали. Хоча, за свідченням очевидців, стіни вціліли, дах згорів, вікна і двері теж. Можна було і відновити. Руйнація була не більша, ніж у Полтавському краєзнавчому музеї.

2) Решетилівське 2-х класне міністерське училище існувало з 15 жовтня 1876 року, як 2-х класне міністерське сільське училище. Воно знаходилося у віданні Палати державного майна. З 1 січня 1912 року утримувалося на кошти земства та міністерства. Склад вчительського колективу: завідувач, два законоучителя, четверо вчителів та вчитель гімнастики. Учнів — 210 чоловік, з них 137 хлопчиків та 73 дівчинки.

3) Решетилівське 4-х класне земське училище, яке було збудоване в 1890 році решетилівським волосним товариством. На утримання училища кошти відпускало земство та міністерство. Тут працювало четверо вчителів та законоучитель. Учнів — 161 чоловік, з них 101 хлопчик і 60 дівчаток.

4) Решетилівське 2-х класне училище працювало з 1908 року. Будівля зведена Полтавським повітовим земством на землі, переданій в дар козаком С.І. Ткаченком. Тут разом із законоучителем усього працювало троє педагогів. Учнів навчалося 101 чоловік, з них 57 хлопчиків та 44 дівчинки. Будівля збереглася до нашого часу, не використовується з вересня 2018 року.

5) Решетилівське 3-х класне земське училище відкрило свої двері 20 серпня 1911 року. Утримувалося на кошти земства в орендованому приміщенні. В 1916 році при училищі відкрито ще два комплекти. Учителів разом із законоучителем — 6 чоловік. Учнів — 175, з них хлопчиків 72, дівчаток — 103.Учителями в цих закладах освіти переважно працювали випускниці полтавської Маріїнської гімназії.

6) Введенська церковноприходська школа (ЦПШ) заснована 25 вересня 1899 року як школа грамоти, а в 1901 році перетворена у двохкомплектну церковноприходську школу. Утримувалася на кошти Введенської церкви. Побудована в 1900 році на церковній землі на церковні кошти. Вартість будівництва — 1000 рублів Учителів та законоучителів — 3 чоловіки. Учнів — 91чоловік, з них хлопчиків — 42, дівчаток — 49.

7) Покровська жіноча церковноприходська школа заснована у 1892 році на церковній землі і на кошти Покровської церкви. Вартість будівлі: 1449 рублів 6 копійок. Тут працював один вчитель і один законоучитель. Навчалося 52 дівчинки. Учителями в церковно-приходських школах працювали місцеві священники та їхні дружини.

У липні 1917 року попечитель Київського учбового округу здійснив клопотання до Міністерства народної освіти В документі зазначалося, що в місті Решетилівка — до 20 тисяч людей, які входять до товариства. Число учнів із міста та прилеглого району — 3000 чоловік. Із яких 900 навчаються в середніх навчальних закладах інших міст Полтавської губернії. Товариство має капітал 14 тисяч рублів для пристосування приміщення для одного, п’ятого класу гімназії або ж утримання цього класу протягом року. Тому попечитель пропонував задовольнити подання.

Втілили задум лише в 1918 році, але це була вже україномовна гімназія. На той час решетилівські навчальні заклади відвідували діти з таких населених пунктів: містечко Решетилівка, хутора: Хоруженки, Горбенки, Гарькаві, Сороковка (Гришенки), Джепки, Пустовари (Руді), Йови, Соболі, Шкурупії Перші, Прокопівка, Кольнобрицькі, Ярошенки і Сахаренки, Бордюги, Лебединські, Лисенки і Чорнобаби, Сені, Шкурупії Другі.

Звісно шкода, що тогочасна школа не відповідала національним і духовним інтересам українців та потребам їхнього життя, але рівень освіченості наших земляків був на порядок вищий, ніж в цілому по тодішній російській імперії.

Юрій Кісіль