Решетилівський «Довженко» — Віталій Мірошниченко

Сьогодні ми розповімо про нашого земляка, майстра аматорського кіномистецтва, журналіста, літератора, педагога Віталія Никифоровича Мірошниченка.
Він народився 10 лютого 1934 року в селі Радивонівка Великобагачанського району, де минули його дитячі та шкільні роки. Жахливе воєнне лихоліття залишило глибоку рану: прагнучи врятувати наших бійців, хлопець серйозно постраждав від вибуху німецької міни, отримавши інвалідність.
Після закінчення школи Віталій Мірошниченко вступив до Полтавського педагогічного інституту на історичний факультет, який закінчив у 1958 році. Також у цей час пройшов курси журналістики. Вчителював у Лохвиці та Чутовому, а в кінці 1950-х років переїхав у Решетилівку, де працював заступником редактора місцевої газети «Червоний Жовтень», викладав у вечірній школі. Працював також інспектором райвідділу освіти і директором Колотіївської 8-річної школи.

Віталій Никифорович мав багатогранні творчі здібності. Він писав художньо-документальні нариси, замальовки з життя, також виготовляв оригінальні фотознімки, активно співпрацював із районною газетою «Решетилівський вісник». Його зворушливі розповіді «Американка» та «Зранене дитинство» викликали неабиякий резонанс серед читачів.
Та справжнім покликанням і справою життя стало для нього аматорське кіномистецтво, до якого прикипів з юних літ, спостерігаючи кінозйомки відомих радянських кінофільмів, зокрема за участю легендарного Леоніда Бикова.
Віталій Мірошниченко організував в 1973 році при районному Будинку культури ім. Т.Г. Шевченка кіногурток і активно розвивав та пропагував любительське кіно до 2005 року. Долучив до цієї справи когорту зацікавленої молоді (Сергій Хоружий, Сергій Рафалович, Валерій Гунько, Володимир Голуб, Андрій Букланов та багато інших).Творчу допомогу надавали художники Іван Тригуб, Євген Пілюгін, музикант Володимир Москівець. Кінокамера стала невід’ємною частиною життя. Завдяки непосидючості та наполегливості, стараннями ентузіаста кіномистецтва в 1970–1990 роках на кіноплівку було зафіксовано знакові сторінки решетилівської історії — численні торжества, трудові будні земляків, введення в дію новобудов, які ініціював тодішній керівник району Іван Боровенський, вшановування відомих особистостей та багато інших сюжетів.
На кіностудії «Промінь» при районному Будинку культури під керівництвом Віталія Мірошниченка було створено чудові художньо-документальні фільми: «Діду, купи комбайн!» (про династію комбайнерів Карячок та Дігтярів із Лиману Першого), «Рай Мотрі великої» (про останню жительку села Варв’янське), «Що ж ви робите?..» (на теми захисту екології). Глибокий слід і незагойну рану в серцях решетилян залишили Віталій Пустовар та Ігор Веклич — воїни афганці, які загинули на чужині. Згадка про земляків назавжди залишилася у фільмах «Пам’ять» і «Травневий сум». До речі, фільм «Пам’ять» був першим в Україні із закритої на той час теми афганської війни. Стрічку згодом навіть показали на республіканському кінофестивалі аматорських фільмів, але плівка довго чекала свого часу, припадаючи пилом на полицях. За цей фільм медалі лауреатів отримали не тільки Віталій Никифорович, а й плеяда його вихованців: С. Рафалович, С. Хоружий, А. Аксюк.
Кіностудійці зі своїми роботами (а це понад 20 кінофільмів, 30 тисяч метрів відзнятої кіноплівки, понад 200 сюжетів і тематичних зйомок) ставали лауреатами обласних та всеукраїнських конкурсів кіно-аматорського мистецтва. Була можливість поїхати режисеру на кінофестиваль в Аргентину, але Віталія Мірошниченка не відпустило славнозвісне КДБ — для органів наш земляк видався занадто «неблагонадійним».
Утім, географія показу його кінофільмів доволі широка — Київ, Львів, Одеса, Рівне, Івано-Франківськ, Таллінн, Уфа, Москва, Астрахань…
У січні 2014 року Віталія Никифоровича не стало. Пам’ять про нього та чисельні режисерські роботи зберігає Решетилівський краєзнавчий музей.
Юрій Кісіль