Прикраси, які тепло носити

Вже декілька років пані Галина працює у техніці реалістичної фоам-флористики. Її квіти, ягоди й трави у брошках, віночках та вишуканих прикрасах для волосся схожі на своїх природніх оригіналів, мов брати-близнюки. А тому навіть метелики з бджолами втрачають голову від розкішних троянд, соковитих порічок та чарівних хризантем.

Захоплення, що почалося з подарованого шматка фоамірану

У місті пані Галину добре знають, як чудового педагога і майстерну викладачку музики. Вільний від роботи час жінка присвячує рукоділлю — малювала, плела спицями й гачком, виготовляла листівки ручної роботи, а для них — квіти у техніці паперопластики. Проте все це на задній фон посунуло захоплення фоам-флористикою. А почалося все із доленосної поїздки до Полтави — потрібно було поповнити запаси паперу. «Господиня маленького магазинчика для творчості подарувала мені невеликий шматок фоамірану, — згадує Галина Попова. — Сказала: спробуйте, потім пришлите мені світлину того, що вийде. Два роки той шматок фоамірану пролежав. Довго я на нього дивилася, шукала різні квіти в Інтернеті, придивлялася. Та врешті вирішила спробувати — і зробила свою першу троянду».

«Щоб зробити реалістичну квітку, доводиться її розібрати»

Мистецтво реалістичної фоам-флористики, яким «захворіла» з тієї першої троянди, пані Галина освоювали завдяки майстер-класам в Інтернеті, й платним зокрема. Про витрачені кошти майстриня не шкодує, адже освоїла секрети техніки так, що вже давно має власні лайфхаки й удосконалює свою ж техніку та квіти, які виготовляє.

А ще захоплення фоам-флористикою примушує вмикати внутрішнього ботаніка, аби квіти та ягоди було важко відрізнити від справжніх. І якщо раніше пані Галина під час прогулянки містом звертала увагу лише на красу тих же троянд чи п’янкий аромат квітів, то зараз рослини вивчає з прискіпливістю справжнього науковця. Адже після відтискання на прасці (а саме так з матеріалу витискають повітря, аби він став пластичним та тонким) фоаміранова пелюстка хоч і повторяє всі прожилочки своєї природньої «сестри», та потрібної форми й реалістичних вигинів їй надають вправні пальці майстрині.

«Щоб зробити квітку, доводиться її розібрати, зробити ботанічний розбір по пелюстках. Вивчаю кожен чашолистик, кольорову гамму кожного листочка. Бо природа — великий художник. Я раніше навіть не задумувалася, скільки у природи відтінків зеленого — це складно, але неймовірно цікаво», — розповідає жінка.

Майстриня віддає перевагу складним виробам із дрібними деталями

На виготовлення яблуневої гілочки, вкритої цвітом, Галина Попова витрачає тиждень. Кожну пелюстку й тичинку робить окремо. Найдовше часу — біля 5 діб — йде на висихання масляних фарб. Найменше часу потрібно, аби зробити троянду: цю квітку майстриня компонує за день, якщо не потрібно фарбувати масляними фарбами. А от при створенні незабудок чи конвалій до окулярів доводиться вдягати спеціальний пристрій зі збільшуваним склом, адже вирізати доводиться дрібні деталі. Хоча саме таким складним виробам із дрібними деталями майстриня й надає перевагу.

З-під рук пані Галини виходять навдивовижу реалістичні прикраси, а ще — витончені й тендітні. Їх із задоволенням носять, як маленькі дівчатка, так і дорослі жінки. Ціни на унікальні прикраси доволі демократичні. Вартують вони стільки, аби окупити витрати на матеріали. Прикраси пані Галини особливого догляду не потребують. Носяться довго, при падінні не розбиваються, не мнуться. Квіти від Галини Попової не бояться морозу, проте не люблять прямого сонячного проміння при зберіганні.

Навіть рідні вірять, що ягоди — справжні

Серед улюбленців пані Галини — яблуневий цвіт. Ним майстриня уквітчувала вінок, у якому йшла під вінець одна з клієнток-наречених, браслет для дружки та бутоньєрку весільного дружби. Любить майстриня також робити ожину, молоді гранати і фізаліс, кетяги ягід смородини та порічки. Якось майстриня навіть розіграла родичів: надіслала світлину, де на одному кущі прилаштувалися три «сорти» смородини — білі, червоні та чорні ягоди. «Свату сказала, що ото купила у селекціонера такий сорт: доприщеплювалися до того, що тепер на одному кущі ростуть різні ягоди. Повірив, доки таки не зізналася, що то не справжні ягоди, а мої нові брошки», — посміхається жінка.

З початком повномасштабного вторгнення майстрині було не до квітів. Дім пані Галини нагадував рукавичку: спочатку з Харкова з-під обстрілів урятувалися найрідніші — син із невісткою та онучкою. Жінка надавала прихисток у Решетилівці харківським друзям — їхали родинами з дітками. За улюблені квіти та ягоди взялася лише у вересні минулого року. Розробила власну технологію й почала робити кетяги калини як символ України. Продовжує вдосконалювати вже напрацьовані технології так, що навіть сухі хвостики-носики на ягідках смородини виглядають, мов справжні. Розширилася географія замовлень. Нині квіти майстрині прикрашають панянок по всьому світу — майстриня їх часто роздарює, проте й на замовлення виготовляє, відправляє до Італії, США, Ізраїлю і, звісно ж, по всій Україні. За останні три місяці Галина Попова отримала більше 70 замовлень, і в кожному — по декілька виробів. Якраз цих вихідних у Запоріжжі руда красуня-наречена бере шлюб у віночку з конвалій від Галини Попової. Майстриня також виготовила на весілля у комплекті бутоньєрки та браслети з конваліями для нареченої та дружок.

У кожну квітку вкладає любов, тому прикраси віддають енергетичне тепло

Чимало її замовлень нині перегукуються із війною, стають спомином про те, що втратили, чи навпаки — додають сил жити далі. Одна із замовниць попросила виготовити шпильку для волосся із жовтими трояндами — щоб нагадували власниці про розбомблений ворогом дім, який колись потопав у трояндах. Інша, з Маріуполя, попросила брошку. Й додала: «У мене пальто лишилося в Маріуполі. Обов’язково поїду й заберу своє пальто і замовлю у вас на нього ще брошок. Я навіть бачу, як чудово вони на ньому сидітимуть»…

Галина Попова не втомлюється «вирощувати» й дарувати свої диво-квіти з фоамірану. Бо кайфує від процесу роботи із пластичною замшею, від занурення у творчий процес, який магічним чином зупиняє плин часу. Коли запитую, чи не думала жінка записати власний майстер-клас, віджартовується, що у цьому питанні вона ще на стадії заперечення. «Я така егоїстка, що самій подобається все робити, — посміхається майстриня. — Так, гроші заробляла б хороші. Але мені подобається все це самій робити, бути ексклюзивною».

«Обожнюю ваші брошки, мені так тепло їх носити» — так відгукуються про ексклюзивні прикраси клієнтки. Майстриня відповідає, що кожну квітку, кожну ягідку виготовляє із любов’ю, напевно звідси й тепло, яке відчувають жінки.

«У мене інколи запитують, а чи не шкода роздавати таку красу чи продавати прикраси за безцінь, — говорить Галина Попова. — Насправді не шкода, охоче роблю знижки. Щиро радію від того, що мої квіти подобаються людям, прикрашають їх і роблять щасливими. Особливо зараз, коли жінкам хочеться бути красивими пори війну. Я від цього отримую справжнє задоволення».

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA