Пам’яті Леоніда Товстухи

17 жовтня мало б виповнитися 95 років Леоніду Самійловичу Товстусі — народному художнику України, члену Національної спілки художників України, лауреату Національної премії імені Т. Г. Шевченка, багаторічному директору Решетилівської фабрики художніх виробів, Почесному громадянину Решетилівки, кавалеру орденів «За заслуги» III ступеня та «Знак пошани», Почесному громадянину Решетилівки, делегату 6 та 8 з’їздів художників України. Серед ряду нагород, яких удостоєний наш славнозвісний земляк, ордени «Знак пошани» та «За заслуги ІІІ ступеня», Почесна грамота Верховної Ради України, медалі «За доблесну працю», «Ветеран праці».

Леонід Товстуха народився у селі Орлівка Ямпільського району на Сумщині 17 жовтня 1930 року. У 1947 році закінчив Орлівську семирічну школу та вступив до Кролевецького технікуму художніх промислів. У вересні 1951 року Леонід Товстуха, отримавши диплом, за призначенням приїхав на роботу у Полтаву в промартіль ім. Лесі Українки на посаду майстра килимового цеху. А в квітні наступного року за проханням Леоніда Самійловича та з дозволу голови промартілі «Українки» його перевели до Решетилівської фабрики художніх виробів начальником килимового цеху. Чому зробив такий вибір? Тому що решетилівська відзначалася вищою творчою і професійною майстерністю у килимарстві і ручній вишивці, ніж полтавська, і яку згодом він очолив, і у якій працював як митець багато років.

Творчий спадок решетилівських килимарів не можливо уявити без такої визначної постаті як Леонід Товстуха, якого разом з Надією Бабенко вважаємо основоположниками решетилівського традиційного рослинного килимарства, що належить до НКС України. Килими Леоніда Товстухи — це яскравий світ, трансформований через його душу і серце. Кольорова гамма його дивотворів пастельних відтінків додає мрійливості, легкості, спокою. Роботи мистця вражають індивідуальною виразністю та досконалістю виконання.

Одна із виставок Катерини Білокур мала назву «В обіймах квітів». Милуючись килимами Леоніда Самійловича, хочеться дещо перефразувати цей вислів і сказати: «У обіймах квітів і птахів, а ще в любові до України, її природи»… У своїх композиціях Леонід Товстуха використовує особливі стилізовані форми народного мистецтва — рослинні та зооморфні мотиви. Він годинами сидів у своїй майстерні власноруч збудованої домівки над створенням ескізів, які потім знаходили своє відображення у килимах. За своє життя створив близько півтори сотні справжніх шедеврів, які вражають живописністю, заворожують, не кажучи про велику кількість масових робіт… Це воістину творчий подвиг. Леонід Самійлович не йшов уже торованими стежками ткання килимів, а творив свій світ, дотримуючись основ і традицій, як по формі, так і по змісту.

Творчим людям необхідні такі якості як талант, терпіння, уява, художній смак, любов до природи, майстерність, щоб стати справжнім творцем, майстром своєї справи. Саме цими якостями і був наділений Леонід Самійлович Товстуха. У його творчому доробку не лише килими, гобелени. Він автор ряду вишитих панно, полтавських рушників, скатертин, серветок та чоловічих сорочок.

Леонід Товстуха був старійшиною решетилівських художників, батьком і наставником для молодих, керівником і захисником для працівників фабрики, яку очолював майже 52 роки. Директор роками вболівав за те, щоб існувала спадкоємність кадрів, коли досвідчені фахівці, передавали секрети майстерності молодим. Фабрика була його домівкою, його дітищем, його гордістю. Він пройшов шлях від начальника килимового цеху, художника, технорука, головного інженера до директора фабрики, де у свій час трудилося близько 500 працівників. З 1962 року, відколи очолив колектив фабрики, в ньому змагалися посада і покликання. То директор попереду, то художник… Був період коли він взяв на свої плечі і ношу будівельника. Зводили нові цехи, гуртожиток, їдальню. Поряд з цим виконували і перевиконували виробничі плани, втілювали нові зразки народного мистецтва.

Леонід Товстуха підібрав високопрофесійний колектив художників-патріотів, майстерністю виділялися килимарниці, фарбувальниці, вишивальниці, ткалі. А крім проєктів малюнків для масового виробництва, художники розробляли чимало складних виставочних виробів. У 60-70-ті роки внесли нове в орнаментально-тематичні килими-гобелени, які створювалися на фабриці. Протягом не одного десятка літ з фахівцями фабрики співпрацювали професійні художники багатьох республік колишнього СРСР. Творчі досягнення колективу фабрики і окремих майстрів відзначені багатьма нагородами.

Поряд з творчою і адміністративною роботою Леонід Товстуха вів активну громадську діяльність. Майже 25 років очолював районну комісію сприяння фонду миру, був членом правління художнього фонду України, республіканської комісії декоративно-ужиткового мистецтва, правління Полтавської обласної Спілки художників, членом журі по присудженню премії Катерини Білокур, членом Великої Ради Спілки народних майстрів та правління Полтавської обласної Національної Спілки художників України.

Леонід Самійлович був людиною дуже дисциплінованою, принциповою і незалежною. Того ж вимагав і від тих, хто працював з ним поряд. У позаробочі години — все його єство прагнуло творчості і він віддавався їй сповна.

Леонід Товстуха учасник багатьох художніх виставок як в Україні, так і за кордоном. Його твори експонувалися в Сирії, Німеччині, Хорватії, Бельгії, США, Китаї, Росії, Естонії, Латвії, Азербайджані. Персональні виставки неодноразово були влаштовані в Києві, в Полтаві, звичайно ж, у Решетилівці. Його килими є окрасою 14 великих музеїв України, а також за її межами.

До 90-річчя мистця у 2020 році фахівці з килимарства Всеукраїнського центру вишивки та килимарства виткали копію килима «Народжені рідною землею», який був подарований у 2005 році від України Раді Європи (Страсбург, Франція). Килим-копія є окрасою експозиції Виставкової зали ВЦВК, тож бажаючі побачити цей дивовижний мистецький дивотвір можуть це зробити, завітавши у наш Центр.

Вічна пам’ять Леоніду Товстусі. Світлі спогади про нього житимуть в серцях тих, хто його знав і пам’ятає…

Людмила Дядченко