Сторінками історії Решетилівської міжколгоспної будівельної організації (БУ-30)-1950-1980-ті роки

Сьогодні розповімо про славні сторінки підприємства, що було юридично утворено у вересні 1956 року. До кінця 1956 року будівництво майже не проводилося за виключенням підготовки документації, проектів плану центральної садиби та підготовки плану роботи на 1957 рік і кошторисів на власне будівництво та будівництво в колгоспах.

На початку 1957 року було поступово проведено укомплектування штату та набір робітників: заключено договори з колгоспами і розпочато будівництво власне та будівництво в колгоспах і виробництво будівельних матеріалів.

Як же проводилося утворення будівельної організації? По рекомендаціїі листів райвиконкому та райкому КП України всі колгоспи району визначили по два уповноважених від кожного колгоспу. Потім були проведені збори уповноважених, на яких було вирішено:

1.Внести паї кожному колгоспу по 20 крб. з гектару орної землі, що мало зібрати 150 тис.крб. пайових внесків. На той час було зібрано 130 тис. крб. пайових внесків. За ці кошти було побудовно всі приміщення на виробничій базі, закуплено механізми і транспортні засоби.

2.На цих же зборах було затверджено штати управління і лінійного апарату, а пізніше план будівництва і виробництва будівельних матеріалів.

3.Було вибрано Раду будівельної організації в кількості 9 чол. та голову і заступника.

За два перші роки було виконано значний об’єм будівельних робіт на 7.2 млн. крб. У тому числі в колгоспах — на 6.0 млн крб. та виробничій базі — на 1.2 млн. крб. На ці кошти було побудовано 57 об’єктів, в тому числі в колгоспах 40 та на виробничій базі 17 приміщень різного призначення. Серед новобудов — 13 свинарників на 13 270 голів, 11 корівників на 750 голів, клуб, контора та інші приміщення. Крім того було збудовано 10 житлових будинків та надана суттєва допомога в будівництві 60 житлових будинків з переселенцями і колгоспниками.

Всі будівлі були капітальні, стіни — цегляні, покрівля із шиферу або черепиці, підлога дерев’яна, проходи бетонні, а в житлових будинках стіни на цегляному фундаменті, стойки заповнені глинолітом (тобто за технологією «лита хата»).

На виробничій базі за два роки побудовано траншейно-кільцеву піч потужністю 2.5 млн. шт. цегли на рік, 7 навісів для сушки цегли розміром 50Х10 метрів, столярну майстерню 25Х10 метрів, кузню на 2 горна, автогараж на 7 автомобілів, 2 приміщення для пилорам, електростанцію, черепичний цех (не капітальний), конюшню, контору, сушарку деревини. Згодом збудували гуртожиток зі столовою та капітальний черепичний цех і навіс для сушіння цегли.

Було закуплено 11 автомобілів, 3 електростанції на 120 кіловат, 4 черепичних верстати, 2 трактори КДП-35 і ДТ-14, 5 деревообробних верстатів, три преси «Колгоспник», сверлильний верстат, 4 автоприцепи, 2 вентилятори, 2 тракторних мотори, 2 бетономішалки.

Все це дало можливість за два роки на базі виробити цегли 3200 тис. шт., черепиці — 110 тис.шт., столярних виробів — 5600 кв. м., залізобетону — 25 куб. м., шлакоблоків — 250 куб.м., заготовити лісу — 2800 куб. м. (який закупили у колгоспі). На стадії будівництва знаходилося 7 корівників на 700 голів, 6 свинарників на 2200 голів та три клуби.

На той час найкращих показників досягла бригада теслярів Івана Пробийголови, яка щомісячно виконувала норми на 140-150%, а також муляр Григорій Просяник, столяр Григорій Дмитренко, вантажник Василь Гончар, які виконували норми на 130-140%.

У 1962 році було виконано робіт на 832.4 тис. крб, або план виконано на 118%, в тому числі по виробництву — 272.4 тис крб., або 105%, по будівництву — 559.9 тис. крб., або 126%. В тому числі комунгоспу виконано робіт на 4.1 тис. крб. На ці кошти було побудовано в колгоспах Решетилівського району 18 тваринницьких приміщень та два приміщення добудовано, всього на 1715 головомісць, в тому числі корівників на 1135 головомісць та свинарників-маточників на 580 свиноматок.

Наступне десятиліття знову увінчалося значними здобутками. Так у 1972 році наші будівельники у соціалістичному змаганні по УРСР зайняли 3 місце і отримали грошову премію в розмірі 150 крб. Того ж року план роботи був перевиконаний з 1290 тис крб на 1302.1 тис крб. було здано в експлуатацію 20 об’єктів при плані 19, виготовлено столярних виробів 4270.9 м.кв., розпиляно лісу 1971.5 м.куб., в цілому столярний цех виробничий план виконав на 112.1%. Що цікаво, перше місце у соціалістичному змаганні виборов столярний цех під керівництвом Г.І. Дмитренка, який виконав план на 112.1%. Друге місце зайняла будівельна дільниця №2 виконроб В. І. Дудник. План будівельно-монтажних робіт було виконано у суммі 159.9 тис. крб., а фактично виконано 178.9 тис крб. або 112.1%, здано в експлуатацію 3 об’єкта при плані 2. Серед переможців соціалістичного змагання було відзначено кращих робітників, які були занесені до Книги Трудової Слави: Григорій Іванович Дмитренко — зав. столярним виробництво, Василь Пантелейович Сипенко — бригадир столярів, Григорій Кирилович Просяник — муляр, Василь Іванович Михайленко — муляр, Антоніна Миколаївна Верховод- садчиця, Володимир Іванович Кісіль — шофер, Василь Михайлович Мордик — столяр, Іван Григорович Хоружий — тесля. А загалом в Книгу було занесено 52 передовики.

Наймасштабніше будівницто в Решетилівськом районі розпочалося у 1980-х роках. І це практично все завдяки бурхливій енергійній роботі керівників району — першому секретарю Решетилівського райкому партії Івану Григоровичу Боровенському та голові Решетилівського райвиконкому Івану Микитовичу Лисенку. Так у 1985 році у Решетилівці та селах, особливо у Кукобівці, відбулася обласна науково-практична конференція по соціальній перебудові сіл, тож будвництво набрало значних обертів. В районі реалізовувалися програми «Житло», «Здоров’я», «Освіта», «Шляхи», «Газифікація» та інші. Було прокладено 80 кілометрів доріг з твердим покриттям, 30 кілометрів тротуарів, більше 160 кілометрів газопроводу і газифіковано близько 2000 осель. У районі побудували за рахунок різних джерел фінансування 1584 квартири. У 29 школах зазвучала відроджена мелодія шкільного дзвінка. Наймолодших мешканців сіл прийняли 32 комплекси «школа-дитячий сад», які були закладами нової форми навчання, вони якраз стали прикладом для багатьох інших районів, областей і навіть республік.

Керівниками будівельної організації в ті часи були Федір Ілларіонович Найдьон, Микола Іванович Шрамко та Юрій Петрович Савісько.

Юрій Кісіль