12, 9 чи 7: скільки страв готувати на Святвечір
Якщо сьогодні вашому столі не буде 12 страв — не переймайтеся. Головне, аби все приготоване було з любов’ю, гарними помислами та настроєм.
Святвечір, що відзначається в Україні сьогодні, 24 грудня, є одним з найважливіших моментів у підготовці до Різдва Христового. Попри війну, вимкнення електроенергії та високі ціни на продукти харчування, свята ніхто не скасовував. І навіть якщо ви плануєте скромну вечерю напередодні Різдва, важливо провести цей час із близькими для вас людьми.
Якщо з певних причин ви не можете приготувати 12 пісних страв на Святвечір — не біда: з чистою совістю можна обмежитися сімома чи дев’ятьма. Як зауважує популяризатор традиційної української кухні, шеф-кухар, ресторатор Євген Клопотенко, у наших пращурів були популярні й інші сакральні цифри — 7 та 9.
«Традиційно готували 12 страв, але інколи на столі було 7 або 9. 12 символізувало апостолів і місяці року, 7 вважали сакральним, а 9 — поєднанням трьох трійок Можливо, 7 і 9 обирали не через символіку, а з практичних/індивідуальних обставин — адже 8, 10 чи 11 у традиції не згадуються. Сьогодні усвідомлення, що страв може бути менше ніж 12, виглядає цілком зручним і актуальним, адже не всі мають час», — наголошує Клопотенко.
Тож не так важливо скільки саме страв ви подаватимете на Святвечір, головне, робити це з любов’ю, гарними помислами та настроєм.
Народні традиції Святвечора
День напередодні Різдва присвячували приготуванням, очищенню оселі та молитві, а сам Святий вечір був дуже обрядовим. До появи першої зірки члени родини нічого не їли — це символізувало очікування народження Христа.
Господині ретельно прибирали в хатах, застеляли нові або чисто випрані скатертини й рушники, готували святковий одяг. Від самого ранку тривали приготування до святкової вечері, до якої готували пісні страви, бо до 25 грудня триває суворий Різдвяний піст.
Перед вечерею господар вносив до хати дідух — сніп пшениці або жита, який символізував дух предків, урожай і добробут. За традицією, стіл застеляли сіном, у кутках клали зубчики часнику, бо вірили, що він оберігає дім від злих сил. Зверху клали святкову скатертину, ставили і запалювали різдвяну свічку, що символізує божественне світло.
Почесне місце на столі займали кутя і узвар, які називали Божою їжею. Кутю куштували першою. Іноді господар підкидав ложку цієї страви до стелі: скільки зерен прилипне, таким щедрим буде рік.
Вечеря починалася з молитви. Загалом за столом має панувати тиша, спокій, шанобливе ставлення одне до одного. Вважалося, що як пройде Святвечір — таким буде і весь рік.
Символіка святкових страв
Найголовнішою з 12 страв на Святвечір є кутя. Саме з неї починали трапезу. Готували кутю з обмолотої пшениці, яку товкли в макітрі. Так знімалася верхня тоненька плівка, але саме зерно не пошкоджувалося. Інколи додавали рис або ячмінь. Обов’язковими інгредієнтами вважалися: мед, варення та сухофрукти.
Зерно означало для наших пращурів вічне життя, багатство, достаток. А мед був символом Божого слова, чистоти, християнської віри. Також до куті обов’язково додавали мак — символ невинно пролитої крові, мучеництва.
Після того, як кожен член сім’ї спробує всі 12 страв на Святий вечір, кутю залишають на всю ніч, щоб її покуштували душі померлих пращурів. Адже сама страва — символ єднання світу живих зі світом мертвих.
Узвар вважається другим за популярністю після куті. Це символ нового життя, народження, яке було дароване людині Богом. Узвар готували з сухофруктів та чистої джерельної води. Остання, зі свого боку, символізувала очищення тіла та душі. Також до напою обов’язково додавали мед.
Однією з 12 страв на Святвечір був пісний борщ. Готують його лише з овочів та заздалегідь заквашеного кваса з буряка. Саме тому страва виходить насиченою та має темно-червоний колір. Саме через це борщ здавна вважався символом крові невинних дітей, яких вбив цар Ірод в Вифлеємі.
Капусняк теж подавали на Святий вечір. Готується з квашеної капусти, яка символізує простоту, міцність і єдність навколо Ісуса Христа.
Карачун, калач або хліб є символом смерті та подальшого воскресіння. Наші предки пояснювали це тим, що зерно спочатку кидають у землю, де воно «помирає», а потім проростає та дає плоди (тим самим «воскресаючи»).
Риба взагалі завжди вважалася символом християн. Три переплетені рибини або рибина з трьома головами символізує Святу Трійцю. Тому в списку страв на Святий вечір вона обов’язково присутня. Риба вільно плаває у водоймах. Так і християни починають повноцінно жити лише після купання в свяченій воді. Навіть першою монограмою Ісуса Христа був знак риби, тому що грецька абревіатура імені Спасителя (ІХТІОС) перекладається як «риба».
Квасоля і горох вважаються у християн символом Божої весни, відродження. Також вона символізує єдність всіх членів сім’ї, які зібралися за одним столом для святкування Різдва Христового.
Голубці з пшоном. Сама назва якої співзвучна з «голубом» — символом Святого Духа, який несе Божу любов до людей. А в усьому світі голуб символізує мир, спокій та дружелюбність.
Гриби. Можуть бути в будь-якому вигляді. Вони символізують одразу дві природи Ісуса Христа: земну (ніжка) і божественну або небесну (шапочка).
Пампухи вважали символом святих, які увірували в Ісуса Христа і отримали вічне життя на небі. А для простого народу пампух — символ щастя, достатку та радості, які так необхідні кожному в різдвяні свята.
Вареники здавна символізували ситість та достаток. А ще наші пращури часто промовляли, що Господь дарував людині можливість жити на Землі «як вареник в маслі», тобто дуже добре.
Каша для наших пращурів була символом єднання та продовження роду. Саме тому її обов’язково додавали в список страв на Святий вечір. А ще — це символ врожайної землі, плодючої худоби і працьовитого господаря.
Олександр СТЕПАНЕНКО, Решетилівщина.UA