Шведський генерал в Решетилівці
Сьогодні піде мова про Карла Густава Крейца (Кройца), шведського барона, генерала від кавалерії, одного з найдосвідченіших командирів шведської кінноти, який брав участь у 16-ти битвах.
Карл Густав народився 25 січня 1660 року у містечку Фалун. Він був наймолодшим сином Лореца Крейца та Ельзи Дюваль. Двоє з його братів стали губернаторами: Лоренц Крейц-молодший і Йохан Крейц. Останній був першим представником графської гілки роду Крейців.
У дворічному віці він зарахований лейтенантом до Лейб-гвардійського кінного полку, став студентом Уппсаальського університету (1674 р.), вступив камер-пажем на придворну службу (1675 р.). Далі він слідом за королем Карлом ХII йде у похід під час війни з Датським королівством. У війні з Брандербургом ніс службу в Карельському кавалерійському полку, там став капітан-лейтенантом (1677 р.) та ротмістром (1679 р.), але повернувся після закінчення війни до Лейб-гвардійського кінного полку.
Коли розпочалася Велика Північна війна (1700-1721), Крейц був ротмістром Седерманландської роти: зокрема, брав участь у переході Західної Двіни (1701 р.), в тому ж році став майором. Після сутички під Лаутенбергом (1703 р.)дослужився до підполковника Лейб-гвардійського кінного полку, а в 1704 році — до полковника та начальника штабу цього полку. Свою найзнаменитішу операцію за час війни Карл Густав провів у 1706 році, коли під Клецьком розбив ущент удвічі чисельнішого ворога, а через декілька днів захопив укріплене місто Ляховичі, після чого Карл ХII присвоїв йому звання генерал-майора кавалерії з прийняття під командування Лейб-гвардійського кінного полку.
До початку Полтавської битви з березня 1709 року Решетилівка стала одним з основних опорних пунктів шведської армії, тут було розміщено великий гарнізон. До місцевого населення шведи ставилися доволі дружньо, деякі молодички залюбки зустрічалися з ними. Вже 13 квітня з Решетилівки під Нові Санжари на допомогу запорізьким козакам, на яких напали московські солдати, був відправлений загін шведських вояків. Бій завершився повною поразкою москалів.
22 квітня царські війська під командуванням фельдмаршала Шереметьєва здійснили спробу захопити Решетилівку, де на той час було розташовано сім полків шведської кавалерії під командування генерал-майора Карла Густава Крейца. Нападникам не вдалося захопити противника зненацька. Виявивши їх, шведи зайняли укріплені позиції, а фельдмаршалу дісталася невелика втіха у вигляді провізії та гурту худоби.
В травні з Решетилівки під Полтаву були виведені значні шведські сили, окрім невеликої залоги, яка складалася зі шведів та козаків. На середину червня Карл ХII провів перегрупування військ, згідно з яким в Решетилівці було розквартировано вже 10 полків під командування Крейца, таким чином вони прикривали важливий тил армії з наказом бути напоготові й за першою командою виступати до Полтави.
Після поразки під Полтавою 27 червня частина шведського війська відступала через Решетилівку у напрямку Нових Санжар і далі на Переволочну, до переправ на Дніпро. Після капітуляції під Переволочною Крейца доставили в Полтаву, а потім у Москву, де він взяв участь у 21 грудня 1709 року у так званій Великій тріумфальній ході царя. Впродовж свого тринадцятирічного полону в Сибірському Тобольську разом із сином Лоренцом наполегливо працював заради згуртування шведських полонених. Після колишнього першого міністра графа Карла Піпера, графа, фельдмаршала Карла Густава Реншильда та генерала від інфантерії (піхота) Адама Людвіга Левенгаупта став у 1719 році найвищим військовополоненим урядовцем та очільником спілки шведських військовополонених, намагався під впливом пієтизму (рух у середині лютеранства) поширити сердечніше християнство на них та на довколишнє російське населення. З двома найвизначнішими постатями пієтизму Ф. Шпенером та А. Франке він перебував у пожвавленому листуванні. Після повернення у Швецію повторно одержав у 1720 році звання генерал-лейтенанта, як це вже було в роки полону, та генерала кавалерії (1722 р.), знову взяв під своє командування новий Лейб-гвардійський кінний полк та перестав обіймати цю посаду лише за декілька тижнів до своєї смерті, яка його спіткала 12 березня 1728 року.
Карл Густав Крейц був одружений з Софією Крістіною Натт-о-Даг, дочкою радника Палати державних зборів Густава Персона. Внаслідок цього шлюбу він отримав маєток Текхаммар, неподалік від Нючепінга. Коли в 1733році помер їх син Лоренц, маєток перейшов до його сестри Беати та її чоловіка Фредеріка Розенхану. Вони перенесли прах Карла Густава та його дружини Софії із Ріддархолмської церкви в Стокгольмі в церкву Хусбю-Оппунда в Седерманланді.
Юрій Кісіль