Посівна-2026: що аграрії сіють і від чого відмовляються
Вартість посівної цього року зросте — аграрії закладають плюс 5–10% до собівартості польових робіт.
За поточними оцінками експертів, у 2026 році в Україні можуть засіяти близько 22–23 млн гектарів.
Паралельно з цим зростає вартість посівної. Уже зараз аграрії закладають плюс 5–10% до собівартості польових робіт. Причини добре відомі: дорожчі добрива, пальне, логістика, сервіс і загальна вартість обслуговування виробництва.
Про це пише видання landlord.ua, аналізуючи тенденції цьогорічної весняної посівної кампанії.
Аналітики зазначають: прогноз у 22–23 млн гектарів виглядає стриманим, проте він базується не на оптимізмі, а на реальній доступності земель, робочій логістиці та здатності господарств забезпечити повний цикл виробництва.
Зважати слід і на те, що частина земель і далі залишається недоступною через бойові дії, мінування або зруйновану інфраструктуру. Інша частина формально доступна, але економічно складна через логістику, нестачу людей або високі супутні ризики. Тому розширення площ у 2026 році не розглядається як базовий сценарій.
У регіональному розрізі це означає подальшу концентрацію виробництва в центральних і західних областях, де поєднуються безпека, робоча логістика і доступ до інфраструктури. Саме ці регіони формують основу прогнозу посівних площ на 2026 рік.
На чому здорожчає гектар
Собівартість посівної зросте і в 2026 році, орієнтир — у плюс 5–10%.
Найвідчутніша стаття витрат — добрива. Навіть за відносної стабільності світових цін фактична вартість для українських аграріїв зростає через логістику, валютні коливання і обмежену конкуренцію всередині країни.
Друга точка тиску — паливо і техніка. Різких стрибків цін на дизель немає, але рівень витрат залишається високим. До цього додається подорожчання сервісу, запчастин і обслуговування техніки. У результаті гектар дорожчає не стільки через саме пальне, скільки через повний цикл його використання в полі.
Окремим фактором залишається робоча сила. Кадровий дефіцит у сільському господарстві трансформувався у зростання вартості утримання команд. Навіть ті компанії, які не відчувають гострої нестачі людей, закладають вищі витрати на оплату праці, заміщення і навчання персоналу.
Ще одна зона додаткових витрат — внутрішня логістика. Доставка ресурсів у господарство і вивезення продукції з поля або складу стали менш передбачуваними. Частина цих витрат не завжди очевидна на старті сезону, але саме вони часто «вилазять» у бюджеті вже по ходу посівної.
Структура культур у 2026 році
Зростання витрат у 2026 році змінює не окремі технологічні рішення, а сам підхід до формування посівів. Найбільшу обережно агровиробники ставляться до капіталоємних культур на старті сезону. Кукурудза залишається важливою для сівозміни, але саме по ній у 2026 році найчастіше коригують площі. Причина не в самій культурі, а в поєднанні факторів: дорогі добрива, витрати на сушіння, залежність від логістики й експортних маршрутів. Для частини господарств це означає або скорочення площ, або перехід на менш інтенсивні технології.
Соняшник і соя виглядають стабільніше з точки зору оборотності коштів і гнучкості продажів. Саме ці культури дедалі частіше використовуються як інструмент балансування ризиків, особливо середніми й невеликими виробниками з обмеженим фінансовим запасом.
Пшениця зберігає свою присутність у структурі посівів, але і тут помітна корекція. Аграрії уважніше рахують економіку кожного гектара, зважаючи на витрати на захист і реалістичну ціну реалізації. Частина господарств свідомо обирає менш урожайні, але дешевші в обслуговуванні технології.
Олександр СТЕПАНЕНКО, Решетилівщина.UA