Решетилівська громада попрощалася із загиблим захисником Юрієм Товмою
6 березня Решетилівська громада провела в останню путь свого земляка — Захисника України Юрія Миколайовича Товму, 1988 року народження, жителя села Колотії.
Юрій загинув 13 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, захищаючи Україну від російських окупантів. Рідні сподівалися отримати зовсім інші новини, але… Інформація про загибель підтвердилася. Життя воїна обірвалося від удару ворожого дрона. Йому навіки лишилося 38.
Траурний кортеж із тілом воїна прибув до Решетилівки у п’ятницю об 11:30. Жителі громади вийшли на вулиці, утворивши живий коридор шани і поваги, щоб гідно зустріти полеглого Героя. Люди ставали на коліна, тримаючи державні прапори, віддаючи останню шану воїну, який віддав життя за Україну.
Чин відспівування відбувся у Решетилівській релігійній громаді Миколаївської української православної церкви. Провести Юрія в останню дорогу прийшли рідні, друзі, побратими, знайомі, жителі громади, представники місцевої влади. Чин відспівування провів о. Стефаній.
У військового залишилися мама Анна Василівна, дружина Галина, син Максим, донька Вероніка, брат. Для родини він був люблячим сином, турботливим чоловіком і батьком.
Рідні, друзі та знайомі згадують Юрія як надзвичайно мудру, добру і щиру людину. Кажуть, що він мав світлий розум, добре серце і завжди був готовий прийти на допомогу.
Юрій працював на Решетилівському маслозаводі, працював у Полтаві та Києві. Старався, щоб родина мала все необхідне. На початку повномасштабного вторгнення він перебував за кордоном, але прийняв рішення повернутися до України, щоб стати на її захист. Був мобілізований навесні 2025 року. Служив у Луганському прикордонному загоні — у бригаді імені Героя України Євгена Пікуса на посаді інспектора прикордонної служби 2-ї категорії, навідником-оператором безпілотних авіаційних комплексів.
Поховали захисника у рідному селі Колотії.
Світла пам’ять про Юрія Товму назавжди залишиться в серцях земляків.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Нажаль Герої вмирають, але їх подвиг перед Україною і українцями житиме вічно.
Юлія ГРІНЧЕНКО, Решетилівщина.UA