Вони звільняли нашу землю…
За різними оцінками, під час Другої світової війни загинуло від 8 до 10 мільйонів українців.
Щороку 22 червня в Україні вшановується День скорботи і пам’яті жертв війни — день, коли у 1941 році нацистська Німеччина розпочала кривавий наступ, який перетворив українські землі на арену масових руйнувань, страждань і людських втрат.
Cьогодні мова піде про земляків, котрі визволяли нашу землю у часи Другої світової війни.
Іннокентій Олександрович Чернов -1920 р. н., старший сержант, учасник звільнення України, а саме Решетилівки та нашого району, який полюбив наш край та залишився після війни жити та працювати в селі Михнівка.
В РСЧА з 1939, його бойовий шлях з 1941 року проліг від Ленінграду, де він на Ладозькому озері обороняв підступи до «дороги життя», до України — звільненні Сумщини та Полтавщини. На Полтавщині він з боями у складі повітряно-десантної дивізії 6 гв. повітряно-десантно артполку пройшов Котельву, Опішню, Зіньків, Диканьку, Шишаки, Сагайдак, Решетилівку та Кременчук.
Решетилівку брали з боку села Жовтневого (нині Покровське) та Глибокої Балки. У районі села Коржівка був особливо затяжний бій. І до цього часу там можна натрапити на осколки мін та снарядів.
Далі брали Сені, Пасічники, тодішні Капустяни та Куликівку. Далі вийшли на оперативний простір Козельщанського району майже без особливого опору. Потім І. О. Чернов бере участь у форсуванні річки Дніпро поблизу Кременчука. Далі Корсунь-Шевченківська та Яссько-Кишенівська операції. Були у послужному списку Інокентія Чернова Будапешт, Відень. Неодноразово був поранений, двічі контужений. Перемогу зустрів під Берліном. Нагороджений орденами Слави 2 та 3 ступенів (06.02-31.05.1945), медаллю «За відвагу» (30.09.1944) та іншими нагородами.
Після війни працював майстром у Решетилівській МТС, трактористом, комбайнером, бригадиром тракторної бригади в Михнівці та Сухорабівці. Був головою ради ветеранів і праці місцевого підприємства «Зоря».
Досить цікава біографія і у корінного жителя Решетилівки Шкурупія Олександра Мефодійовича -1924 р.н, старшого сержанта. Коли Олександр закінчив школу, одразу почалася війна і він з батьком евакуював трактори 2-ї Решетилівської МТС. В діючій РСЧА він з 28.08.1941року, коли пройшов двотижневу підготовку в Калачі, де вивчав артилерійську справу. Брав участь у визволенні рідної землі під час битви на Курській дузі, будучи розвідником взводу управління.
У складі 486 стрілецького полку 177 стрілецької дивізії воював на території Полтавщини. Звільняв Полтаву, Абазівку, Жовтневе, рідну Решетилівку. Тут Олександр Шкурупій побачив палаючі околиці Решетилівки, а саме Цибулівку, Загатку та рідну хату в руїнах. Далі бойовий шлях нашого земляка проліг до Нових Санжар, Кременчука, форсував Дніпро. У бою під П’ятихаткою був поранений, лікувався, потім знову на фронт. Брав участь у знятті блокади Ленінграду, визволенні Петрозаводська. Особливо виснажливі бої точилися у країнах Балтії на Тукумсько-Лібавському напрямі. Берлін здався, а гітлерівці ще трималися, але опір був подоланий.
Коли на початку 1946 року воїн повернуся додому, у нього на гімнастерці були медалі «За бойові заслуги» та «За відвагу». Крім цього за ліквідацію літнього німецького наступу 1943 р., звільнення міста Харкова (23.08.1943 р.), звільнення міста Полтави (23.09.1943 р.). О.М. Шкурупій отримав від Верховного Головнокомандуючого 3 подяки.
В повоєнний час працював на відповідальних посадах у партійних та керівних органах району, нагороджений орденом «Знак Пошани».
Юрій Кісіль