Село Кукобівка та його околиці у ХVIII-ХХ століттях
Сьогодні мова піде про історію села Кукобівка, яка ґрунтується на краєзнавчих розробках власне автора та колеги Івана Марковича Лютого.
На території села знаходиться два курганних могильника. Вони обстежувалися Іриною Мельниковою у 1987 році. Розкопки не проводилися. Нашими дослідженнями було з’ясовано, що село Коломак (колишня Кукобівська сільрада) згадується у Генеральному описі Лівобережної України 1765–1769 років, як хутір, який знаходився біля річки Голтва Ольхова. Входив він до складу маєтностей одного з найбагатших представників козацької старшини С. В. Кочубея. Ґрунтувалося право власності на основі, коли землі ділили і кожен поспішав чималу дещицю прихопити собі.
На хуторі знаходилося чимало орної землі. Так у Коломаці селян налічувалося 80 душ. Вони мали у власності 14 дес. орних земель, різну худобу, зокрема: волів старих — 30, молодих — 21, корів старих ялових — 44, молодих — 17, овець старих — 455, ярок — 109, свиней старих — 42, підсвинків — 23, коней старих — 8, молодих так само.
Окрім хутора Коломацького, у Генописі згадується неподалік від села Демидівка, між долинами Верхолина і Карнаухівка, хутір поблизу річки Голтва Ольхова, який відносився до Решетилівської сотні Полтавського полку і до 1760 року належав сотнику другої Полтавської сотні.
Згідно інших джерел, відомі хутірські поселення, які, ймовірно, об’єдналися під загальною назвою Кукобівка ще у ХVIII столітті. Цілком вірогідно, що засновником можна вважати козака Петра Кукобу, який в кінці ХVII — XVIII століть поселився на горбі, неподалік від шляху, що пов’язував два міста — Полтаву та Київ. Так, в Генописі у списках селищ Полтавського повіту, були зазначені хутори Кукобівські, але не всі.
Під час перепису 1859 року на козацьких хуторах при річці Говтва Вільхова налічувалося 125 дворів, 914 жителів, було й сільське управління. Кожен хутір мав окрему назву: Бойки, Громухи, Лютівка, Дігтярі, Іванівка, Климки, Ковальчики, Коломак, Коломійці, Кузьменки, Бордюги, Лобачі, Німці, Онанки, Худолії, Ясочин.
Вже за переписом 1883 року на Кукобівських та Худоліївських хуторах знаходимо такі поселення, як — Коломак, Бойки, Громухи, Климки, Лобачі, Німці, Петриги, Шкурупії, Ясочин, Кукобівка. Коломійці, Кузьменки, Люті, Онанки, Худолії. Тоді тут вже налічувалося 224 двори (козацьких — 190, селянських — 34); населення — 1 289 чоловік.
У кінці ХIХ c.т на кукобівських землях розташувалися два дрібнопомісних володіння. Так, на хуторі Дігтярівщина у дворянина генерал-майора Є. І. Райченка було 77 десятин землі, з них садибної — 5, орної — 68, під сінокосом — 3 та 1 вітряк. Сім’ї не мав. Помер у 1918 році. Похований в Одесі. Його сусід із того ж хутора П. В’язовський мав 88 десятин землі: садибної — 5, орної — 79, під сінокосом — 1.
Загалом, станом на 1910 рік на Кукобівських хуторах налічувалося 367 дворів, а населення становило 2 198 чоловік. Обробляли орної землі 1662 дес. Козацький стан завжди переважав над селянським: 286 на 81 двір.
За переказами старожилів, до революції 1917 року в Кукобівці були 24 господарства куркулів (заможних селян), які володіли найбільшою і найкращою частиною землі (від 40 до 280 дес. землі). Середняки становили ¼ населення села, решта — бідняки.
На хуторах було дві земських школи. Одна Долинська — була відкрита 1 вересня 1910 р. і розміщувалася в орендованому приміщенні. На 1914 р. кількість учнів становила 82 дітей. До речі, в 1913 р. у цій школі був найбільший бібліотечний фонд учительської бібліотеки Демидівської волості — рівно 1941 примірник.
Інша Кукобівська школа — з 11 листопада 1903 року розташовувалася в громадо-земському будинку, маючи також ½ дес. землі. У 1913 р. школу було розширено до 2-х комплектів. Окрім цих шкіл діяла ще й церковно-приходська школа на хуторі Коломак з 1890 р., в якій на той час навчалося 45 учнів. Була ще й школа грамоти на хуторі Кузьменки, станом на 1914 рік в ній навчався 31 учень.
Незважаючи на таку кількість шкіл, залишалася досить велика кількість неграмотних. Так, згідно статистичних даних 1883 року, на Кукобівських і Долинських хуторах Демидівської волості було грамотних лише 35 чол., із них 33 козака, а в с. Іванівка грамотних взагалі не було.
До революції 1917 р. на Кукобівських хуторах не було власної церкви, а тому селяни і козаки долали невеликі відстані до міста Решетилівка та села Демидівка.
Юрій КІСІЛЬ