Всеукраїнський центр вишивки і килимарства проводить майстеркласи

У Всеукраїнському центрі вишивки та килимарства регулярно проводяться цікаві екскурсії та майстеркласи. Ці заходи роблять ВЦВК не лише осередком творчості й збереження традицій, а й справжнім центром духовної сили, де оживає історія та народжується майбутнє українського мистецтва. Тут дорослі й діти надихаються прадавніми українськими ремеслами, відпочивають душею та релаксують.

Досить плідним на події був для ВЦВК жовтень — чи не щодня ми приймали по кілька екскурсій, а також провели низку майстеркласів. Центральною подією місяця, яка вкотре довела живу силу народних традицій та спадкоємність поколінь, стало відкриття виставки знаних у світі художників-килимарів Надії та Олександра Бабенків (ВЦВК розмістив її в облаштованій українській світлиці у колишньому виробничому приміщенні Решетилівської фабрики художніх виробів).

Ця подія видалася неймовірно теплою та натхненною, справжнім святом майстерності. Не лише дорослі, а й діти, які завітали до нас у жовтні, були вражені виставкою, де в кожному творі мама і син майстерно відтворили всю глибину й велич дивовижних решетилівських орнаментів. Дивотвори захоплюють деталізацією та колоритом, відкриваючи відвідувачам нові грані народного мистецтва.

Подивитися виставку родини Бабенків виявили і виявляють бажання чимало людей, тож вона діятиме і впродовж листопада.

Серед відвідувачів різних вікових категорій були організовані екскурсійні групи, об’єднані спільними інтересами та професійною діяльністю, окремі родини, учні й вчителі загальноосвітніх шкіл та закладів позашкільної освіти з Полтави, Нових Санжар та деяких інших населених пунктів області, а також із Києва, Дніпра, Харкова, Нікополя. Вони завітали до нас, щоб доторкнутися душею до прадавніх українських ремесел, помилуватися килимами та вишитим вбранням, зокрема вишивкою «білим по білому».

У Виставковій залі, експозиції якої постійно змінюються, увагу наших гостей привертали килими відомих мистців Леоніда Товстухи, Петра Шевчука, Степана Ганжі, Володимира Прядки та Олени Володимирової. Як завжди, вражали різноманіттям решетилівські сорочки, блузи, рушники «білим по білому», загалом полтавська вишивка, для якої характерна пастельна гама кольорів, а також вишивка та строї інших областей України.

Під час екскурсій до Всеукраїнського центру вишивки та килимарства школярі були щиро вражені побаченим. Навіть хлопці із зацікавленням розглядали старовинні сорочки та техніки ручного оздоблення, адже складні візерунки, геометричні орнаменти й унікальне шиття «білим по білому» наживо виглядають як справжні таємні шифри з минулого, які так і хочеться розгадати. Приємно було спостерігати, як старшокласники Полтавської школи № 17 із інтересом придивлялися до всього навколо, ставили чимало запитань щодо народного вбрання. А скільки яскравих емоцій викликала в молодших школярів (теж із Полтави) українська світлиця, яка розкриває багатство культури попередніх поколінь і нагадує кожному про нерозривний зв’язок із рідним корінням! Небайдужість і захоплення читались і в очах вихованців Новосанжарської дитячої школи мистецтв.

Приємно було чути не лише від дорослих, а й від молоді позитивні відгуки про наші вишиті роботи і килими. Популярність традиційної вишивки та килимарства серед підростаючого покоління свідчить про те, що національна ідентичність і культурна спадщина залишаються актуальними та цінними. Особливо нині, коли триває війна не лише за територіальну цілісність України, а й за її мову, культуру, народні традиції і звичаї.

Скільки добрих слів висловили нашим фахівцям з килимарства ті, хто відвідував майстеркласи! За допомогою майстринь наші відвідувачі створили своїми руками на килимових станочках вовняні фенічки, які залишилися їм на пам’ять.

Серед наших гостей були люди небайдужі до мистецтва, пільгових категорій, зокрема внутрішньо переміщені особи, пенсіонери, сім’ї наших захисників і самі учасники бойових дій. Незабутньою стала зустріч із дружиною та донькою військового (в цивільному житті — науковця), які з Києва їздили у Дніпро провідати чоловіка і тата, а дорогою завітали до нас на екскурсію та майстерклас. П’ятикласниця виявилася дуже ерудованою, комунікабельною, творчою дитиною та цікавою співрозмовницею. Вона гарно навчається, знає п’ять мов, побувала в ряді країн світу, а ще займається художньою гімнастикою і дуже любить Україну.

Неможливо у невеликій публікації розповісти про всіх, хто побував у ВЦВК упродовж жовтня. До речі, листопад також розпочався приходом численних відвідувачів. Проте варто зазначити, що всі наші гості — люди з глибокою пошаною до мистецтва та любов’ю до України. І кожна така зустріч нагадує, чому праця майстринь Центру має таке велике значення. Щирі емоції та зацікавленість людей підтверджують, що традиційне українське мистецтво живе не лише в музеях, а й у серцях, надихаючи нас творити далі та передавати безцінні скарби наступним поколінням. А ще це є найкращим свідченням того, що культурно-просвітницька діяльність ВЦВК знаходить відгук у суспільстві.

Людмила Дядченко, провідний редактор ВЦВК