Школярка із Харкова Крістіна Дерев’янко досліджує традиції решетилівського килимарства
Збереження та популяризація автентичних українських ремесел, зокрема елементів нематеріальної культурної спадщини України, сьогодні набувають особливого значення.
Учениця 9-А класу Харківської гімназії № 127 Крістіна Дерев’янко разом зі своїм науковим керівником Іриною Коростельовою готує ґрунтовну науково-дослідницьку роботу для Малої академії наук України (МАН). Вона присвячена двом елементам НКС: традиційному харківському коцарству та традиційному решетилівському рослинному килимарству. Обидва ремесла є яскравими перлинами українського народного мистецтва, що мають глибоке коріння.
Решетилівське рослинне килимарство — всесвітньо відомий феномен Полтавщини, що вражає вишуканістю рослинних орнаментів, м’якістю природних кольорів та філігранною ручною роботою майстрів.
Харківське коцарство — унікальне традиційне мистецтво виготовлення вовняних коців (пухнастих килимів-покривал), яке є невіддільною частиною історико-культурної спадщини Слобожанщини.
Щоб детальніше познайомитися із решетилівським килимарством, глибоко проаналізувати історію виникнення цього ремесла в нашому краї, особливості орнаментики, технологію ткацтва, юна дослідниця та її вчителька днями побували у Всеукраїнському центрі вишивки та килимарства.
Вони оглянули килими Надії та Олександра Бабенків, представлені на виставці, що розміщена у будівлі колишньої фабрики, та килими, які знаходяться у Виставковій залі Центру. На власні очі побачили процес виготовлення решетилівських дивотворів, довідалися, які техніки застосовуються під час їх ткання на вертикальних станках, відвідавши майстерню і поспілкувавшись із відомим мистцем, художником-килимарем, провідним художником ВЦВК Олександром Бабенком та майстринями, а також під час майстеркласу з килимарства.
Ірина Коростельова розповіла: «Вже другий рік працюємо над науковою роботою, яка називається „Коцарство Харківщини та решетилівське традиційне рослинне килимарство“. Торік вивчали коцарство, а нині досліджуємо решетилівське килимарство. Щоб порівняти ці два ремесла, визначити, в чому вони однакові і в чому відмінні, ми й приїхали до вас. Побачили дуже багато схожого. Схожий матеріал — це вовна та рослинні нитки основи. Різниця в тому, що у коцарстві більше використовують геометричний орнамент, а в решетилівському — це рослинний орнамент з використанням зооморфних мотивів. Дуже неповторні, красиві переходи кольорів (деркання). У нас також є зооморфні орнаменти, але вони використовувалися дуже давно і рідко, зазвичай на попонах. Такі коци слугували як утеплення — це була перша їхня функція. Утеплювали коней, сани, а вже потім коци почали використовувати як прикрасу будинків, для подарунків, потім з’явилися коци, які вішали біля ліжок…».
Варто зазначити, що подібні дослідження — це не лише вагомий внесок у роботу Малої академії наук, а й важливий крок до живої пам’яті народу. Вони допомагають молоді глибше усвідомити свою ідентичність та долучитися до благородної справи порятунку унікальних скарбів української культури.
Людмила Дядченко, провідний редактор ВЦВК