Руслан Григор’єв: про пасіку, що лікує, і цілющий сон… із бджолами

Адже справжній пасічник працює у синергії із напевно найдосконалішими комахами на цій планеті. І для того, щоб вони не давали жалом «меду», а несли його до вулика, були лагідними, а не кусючими, потрібні особливі пасічникові чари, мудрість, знання, кмітливість. А ще — любов: до невтомних бджіл, рідної природи. Всього цього якраз не бракує Руслану Григор’єву з М’якеньківки. Пасіка для нього — це й робота, і хобі, природні ліки від недуг, якщо хочете — пристрасть і справа його життя.

Клієнти дивуються, коли пасічник бере до рук лагідних бджіл

У родині Григор’євих пасічникують з діда-прадіда. Дідусь Руслана почав пасічникувати, коли повернувся додому з фронтів Другої Світової війни. Отак із бджолами гоїв душу після тих жахіть, що надивився за час війни. Любов до бджолярства передав і своїм синам — їх у багатодітній родині було четверо (з 13-ти дітей), і всі дядьки, а ще й багато їх синів, тримають пасіки. Тож дивом було б, якби онук обрав для себе іншу долю: після звичайної школи продовжив навчання у школі бджільництва, отримав спеціальність бджоловода-технолога. «Зараз розумію, що обравши шлях пасічника, насправді обрав здоровий спосіб життя і саме здоров’я», — зауважує чоловік.

Започаткувати власну справу і свою пасіку Руслану Григор’єву допомогла мама — підтримала сина фінансово при купівлі перших бджолосімей і вуликів. Завдяки пані Лідії на родинній пасіці декілька років тому з’явилася й електромедогонка на 27 рамок. Мамин дарунок став у великій нагоді, адже за роки пасіка у Руслана Леонідовича виросла із кількох бджолосімей до 158.

Своїх бджіл Руслан не лише купував, а й ловив рої. Процес зняття з дерева «приблудного» рою на декілька тисяч бджіл у пасічника займає хвилин 10. На своїй пасіці чоловік майже не вдягає спецодягу, часто ходить у одній масці, або й без неї. Бо бджоли у нього спокійні, лагідні. Пасічник пояснює, що займався селекцією, особливо злих комах вибраковував. А тому клієнти, які приїздять у М’якеньківку щовесни за відводками бджіл, лише дивуються, коли господар бере до рук своїх лагідних смугастих помічниць. «Один із покупців розповідав, що вже заплатив завдаток за бджіл іншому пасічнику, та коли приїхав забирати крам, бджоли напали на нього прямо біля хвіртки. Той чоловік тікав від них чимдуж і бджіл не захотів, сказав: «Нехай ті гроші, діду, вам лишаться». Проте навіть коли свої бджоли «сердяться» (а такі періоди бувають і в лагідних григор’євських комах) і добряче покусають господаря, той лише усміхається і каже: «Мої дівчата дали «меду».

До речі, про своїх крилатих «дівчат» пасічник добре дбає. Адже піклується і про комах-трудівниць, і про якість меду, яким ласують його рідні і який продає усім бажаючим. Тому якщо лікує бджіл, то ніколи не використовує антибіотики. Цукром бджіл теж не підгодовує. Хоча зізнається, що це цілком нормальна практика — використовувати цукор для годування комах і в школі бджільництва радили. Звісно, за умови, якщо немає меду. Проте у Європі, як і у випадку з маслом та спредом, отриманий продукт називається не медом, а медопродуктом. І ціна на нього значно нижча.

Про корисні бджолопродукти і зокрема краплі для захисників

Руслан Григор’єв — за чесні стосунки між пасічником та клієнтами. Ціну на власний мед ставить таку, яка на його думку відповідає якості, її ж гарантує і зізнається, що за всі роки пасічникування на його мед нарікань не було, а ті, хто спробував мед хоча б раз, стають постійними клієнтами.

Окрім меду, невтомні бджоли дають світу ще й чималу кількість інших, не менш корисних та цілющих продуктів. Про кожен із них пан Руслан може розповідати годинами. Сам виготовляє лише кілька видів — через брак часу, який забирає основна робота на чималій пасіці. Найпопулярніший серед бджолопродуктів, які пасічник виготовляє власноруч, — 20% настоянка личинок воскової молі. Її Руслан робить вже не перший рік. А цьогоріч почав виготовляти й прополісну настоянку, трутневий гомогенат та чисту восково-прополісну мазь. Її, до слова, з часом планує робити з додаванням імбиру, чистотілу, звіробою. Пропонує і чистий прополіс, звичайно ж, і мед. А дружина Таня додає у крафтові коробочки із замовленнями з пасіки, за бажанням клієнтів, свічки із чистого воску, які теж робить власноруч. Щодо цін, то 20% настоянка личинок воскової молі коштує 300 грн. за пляшечку 100 мл, як і прополісна настоянка, баночка мазі восково-прополісної — 150 грн, гомогенат — 100 грн. за 100 грамів.

Мед із власної пасіки пан Руслан не лише продає, а й нерідко передає місцевому ЗЗСО. Неодноразово надавав мед бійцям. Спершу у зону АТО, а від початку широкомасштабної війни — на фронт і для вживання в готовому вигляді, і волонтерам для приготування випічки та енергетичних смаколиків для захисників. Окрім того, пасічник виготовив і відправив на фронт майже 15 літрів лікувальних крапель (близько 200 флаконів). Найчастіше ці посилки отримував товариш і земляк Олег Кучер з Решетилівки, який, на жаль, на клятій війні загинув… Покійний Олег щодня обходив палатки хлопців з краплями (його через це побратими жартома прозвали «Наливайком»), перепитував скільки кому років і накапував дози ліків відповідно до віку. Так бійці на фронті лікували кашлі та застуди. Завдяки цим краплям вони майже не хворіли. Хлопці підписали прапор, щиро дякуючи родині пасічника і, звісно ж, його смугастій бджолиній сім’ї.

Бджолине спа, або цілющий сон у апібудиночку

Цього року у пана Руслана можна буде не лише мед із бджололіками замовляти, а й спробувати на собі дію бджолиного спа — відіспатися у апібудиночку. Ідея збудувати дерев’яний будиночок на вісім бджолосімей виникла декілька років тому. Коли Руслан дізнався, що такий будиночок є навіть в одного з наших колишніх президентів, вирішив, що попри дороговартісність матиме такий і в себе. Моніторив технологію в Інтернеті, додавав свої ідеї. Врешті повністю зробив його власноруч. У селі, звісно, подейкували, що то пасічник будує ігровий будиночок для доньок Софії та Станіслави. Та йдеться не про іграшки, а про вид альтернативної медицини для лікування і профілактики багатьох недуг.

«Одна з особливостей нашого будиночку та, що огляд бджіл проводиться виключно зовні, бо вулики виїжджають на коліщатах, тому всередині бджіл немає і для того, хто там перебуває, це безпечно, — розповідає пасічник. — Також будиночок на „сваях“, що має сприяти його довговічності, а пірамідальний дах, як пишуть в спеціальній літературі, забезпечує особливу енергетику. Всередині такий будиночок схожий на звичайну кімнату. Там є два ліжка-лежанки, під якими працюють кілька тисяч бджіл. Бджоли під час роботи у вулику створюють особливу вібрацію, яка іонізує повітря і забезпечує нашому організму енергетичний вібромасаж. Під час сну в апібудиночку відвідувач водночас приймає лікувальну інгаляцію, вдихаючи аромати воску, прополісу, меду та рослин. А постійне дзижчання розслабляє нервову систему, врівноважує психіку та відновлює здорове біополе».

Пан Руслан знає, про що говорить, адже сам сон-медитацію у бджолиному товаристві практикує щодня. Такий сон, до слова, сприяє нормалізації артеріального тиску, благотворно впливає на дихальну систему, очищає бронхи, покращує імунітет і заспокоює психіку. Загалом — допомагає з лікуванням понад 350 хвороб. Оптимальний курс — 10 сеансів, кожен з яких триває по 2 години. Та навіть одноразовий 2-годинний сон у компанії бджіл перезавантажує організм, як і повноцінний 8-годинний нічний сон.

Пасічник нарешті дочекався, доки встановиться стабільно тепла погода, бо через дощову й прохолодну весну бджоли-лікарі працювали не на повну силу. Як зауважує Руслан Григор’єв, з встановленням тепла у будиночку вже встановився відповідний аромат від бджолопродуктів і вібрація досить непогана. Каже, що для клієнтів хочеться пропонувати максимальний результат, хоч за гроші, хоч і безкоштовно. До речі, вартість апітерапії у будиночку — 100 грн. за годину для дорослих. Для наших захисників відвідування апібудиночку безкоштовне у будь-який зручний для них час. Для діток до 12 років включно у супроводі батьків — теж безкоштовно. За бажанням можна замовити й сеанс оздоровлювального сну, лишившись у апібудиночку на ночівлю.

Для Руслана Григор’єва пасіка — це і пристрасть, і стиль життя, і робота. Робота, до слова, складна і фізично важка. Періодом медозбору чи качанням меду вона точно не обмежується. Адже про здоров’я бджіл потрібно дбати постійно, оглядати їх, як справжньому лікарю, і навіть взимку прослуховувати вулики стетоскопом. Проте Руслану Григор’єву така робота до душі. Власне, у свою пасіку він всю душу і вкладає. У тата-пасічника вже й зміна підростає — молодша доня Софійка охоче потроху допомагає на пасіці, переймає секрети пасічникування.

Мед і продукти бджільництва вживає вся родина — і як ліки, і для профілактики тих же сезонних респіраторних захворювань. А пан Руслан зізнається, що пасіка його не просто лікує, а й надихає — для терапії достатньо настояного на травах і квітах духмяного повітря та гудіння невтомних бджіл.

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA