Андрій Романов: «Мружте очі, дихайте на повну, слухайте звуки»

З одного боку начальник відділу економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій виконкому Решетилівської міської ради бачить реальний стан справ у громаді, з іншого — це розвантаження й активний відпочинок після напруженого робочого дня. Свій перший «Тур де Решетилівка» (не плутати із «Тур де Франс») Андрій влаштував у 2021 році. Після робочого дня і у вихідні об’їздив громаду, яка нещодавно об’єдналася, аби познайомитися ближче з населеними пунктами і людьми, почути про проблеми. Як сам говорить — щоб побачити село не з вікна кабінету. Ці мандрівки не полишає й зараз.

У пошуках родзинок об’єднаної громади

Ідея об’їхати велосипедом рідну громаду у 2021 році виникла не на порожньому місці. Андрій вирішив скористатися досвідом свого товариша з Луганської області Антона Кухлєва, який організовував такі велотури по віддалених селах своєї громади. Іншим натхненником стала міський голова Оксана Дядюнова, котра дотримується тієї думки, що реальне життя громади потрібно знати не на цифрах, не на папері, а побачити все на власні очі. Тим більше, коли йшлося про велику, нещодавно створену громаду. «Вона сама постійно об’їздила громаду. Спілкувалася з людьми — і нас до цього спонукала. Як і стимулювала до постійного навчання, „прокачки“ наших знань та вмінь, — зауважує Андрій Романов. — Бо громада — це не лише Решетилівка, це ще 84 населені пункти. Місто — це чудово, але чимало „родзинок“ є і в наших селах, та й Решетилівкою життя не обмежується».

Ось і поїхав шукати ці родзинки та туристичні принади у селах громади. А заодно — глянути, на спадок новоприєднаних тоді ще сільських рад. Глянути, які з об’єктів можна ревіталізувати: вивчав, де є приміщення комунальної власності, які можна буде виставити на аукціон, віддати місцевим мешканцям на розвиткові проекти. Заїхавши у село, Андрій Романов спілкувався і зі старостою, і з людьми. Обов’язково навідував місцеві крамниці. Адже вони на селі — це й торговий центр, і клуб за інтересами, і місце, де можна отримати найсвіжішу інформацію та поговорити про життя. А ще начальник відділу економічного розвитку як ніхто знає, що за асортиментом сільських крамниць можна оцінити якість життя. Андрій зауважував, що у деяких із них можна було знайти продукти, які, при всій повазі до рідної Решетилівки, місту й не снилися.

«У Демидівці скуштував махан, лящ-метелик я там теж уперше побачив, а вже потім його до Решетилівки почали завозити. У Покровському смакував експортним „Опіллям“, заради нього ще двічі їздив туди, без фоторепортажу, — ділився враженням від веломандрів Андрій Романов. — Класно, коли у селі пахне молоком й біля дворів стоять банки з молоком. А ще — смаженими пиріжками чи свіжиною. Далі їдеш — корови пасуться. Буває таке, що у селі жодних соцоб’єктів, але гарні дороги і сучасні будиночки дачників. Чудово, коли місцеві мешканці влаштовують посиденьки дворами — бачив таке у Сухорабівці та в Остап’є, люди разом картоплю копають, як у Демидівці»…

Бороданя на велосипеді в старостатах впізнають

Та все це — і багатий асортимент місцевих крамничок, і далекосяжні плани на розвиток самої громади, і безтурботні люди, кумедні подорожні пригоди та веселі історії веломандрівника — було до 24 лютого 2022 року. Того лютого Андрію Романову довелося під кінець зими сідати на велосипеда вже з іншою метою — розвозити по громаді повістки з військкомату. На початку повномасштабного вторгнення було сутужно із пальним, так що двоколісний товариш добряче виручав.

Цього року по теплій погоді Андрій Романов відновив свої поїздки до старостатів. Як сам говорить — на велосипеді кожен тиждень. Посміхається, що в старостинських округах його вже впізнають місцеві жителі. Допомагає цьому й Фейсбук, адже мандрівник активно постить світлини зі своїх велоподорожей, ділиться враженнями про села, де побував. Питання про життя та проблеми в старостатах, тим більше в умовах воєнного стану, актуальне, як ніколи. Андрій пояснює, що старости в Решетилівку приїздять не кожен день, відривати їх від роботи зайвий раз не варто. Та й краще за мудрого сільського дядька ніхто не розкаже, як живеться в селі. Андрій жартує, що бороданя на велосипеді в селах вже впізнають. «Приїхав у Каленики, а місцевий дядько біля магазину й каже: „Я знаю, що ви з Решетилівки. У мене є Фейсбук, хлопці показували, що оцей один ганяє по всій громаді, може й до нас приїхати. Заїхав, бачу“. А якщо знають, що їдеш конкретно до них у село, можуть і завдань нарізати, не соромляться. Щоб завтра ще й прозвітував», — посміхається Андрій Романов.

Села живуть попри війну. Проте й про війну не забувають. Вона — у розмовах місцевих жителів, у обстановці місцевих крамниць, де вже звичним елементом антуражу на прилавку стала скринька для збору коштів на ЗСУ — туди зазвичай закидають здачу від покупки й не лише її. Якщо прислухатися до розмов, то можна почути, як місцеві жінки домовляються про плетення маскувальних сіток чи обговорення рецепту пиріжків — пектимуть для хлопчиків, на фронт. Хоча війна не надто змінила самі старостати. Вони різні, як і люди. «Одні закриті, зациклені на собі. Інші — відкриті, щирі. Їдеш — люди вітаються, навіть коли не знають, хто ти. Бо в них у селі так заведено — вітатися з усіма, тиснути руку», — зауважує Андрій Романов.

Що взяти із собою у тривалу веломандрівку

У решетилівському товаристві любителів велосипедів і велопрогулянок за останній рік додалося нових «адептів». Серед тих, хто сідає після роботи покрутити педалі — і ровесники Андрія Романова, і статечні чоловіки із солідними автівками. Бо ці поїздки — за здоров’ям. «По-перше — це відпочинок, релакс після роботи. Другий момент — нагода побачити, що є за межами центральної садиби. Третє — це час для роздумів. Якщо їдеш не сам, то спілкуєшся із товаришем по мандрівці. Можеш озвучити свої ідеї, почути його думку», — розповідає Андрій.

Якщо ви вирушаєте в тривалу мандрівку велосипедом уперше, то психологічно буде важко перші 10 кілометрів. Далі організм звикає до навантаження. Тому ці навантаження потрібно збільшувати поступово. Андрій Романов розповідає, що у будні дні після роботи його розвантажувально-відпочивальний маршрут складає 10-15 кілометрів. Дистанції по 50 км — це вже на вихідні.

«На великі відстані запасайтеся водичкою, їжею, беріть інструмент, запасну камеру та насос. Загалом на великі маршрути краще виїздити дуже рано вранці — о 4-5 ранку. Особливо влітку. Ще потрібно бути готовим надати першу допомогу, коли спекотно. А краще їздити вдвох — так веселіше та й матимете підстраховку на випадок аварії. Я той рік, коли вперше об’їздив громаду, двічі «ламався». Уперше колесо пробив між Новою Диканькою і Демидівкою. Брав таксі. Вдруге аварія сталася під час останньої поїздки вже з Плоского. Людина витримала — не витримало «залізо», — ділиться досвідом веломандрівник. — Нещодавно з товаришем Віктором їздили у Пащенки. Потрапили у ямку — і відразу дві дірки. Заклеїли й поїхали далі, бо в обох був ремкомплект. А так довелося б таксі викликати. Заряджений телефон — обов’язково. Якщо далека дистанція, то ще й павербанк варто взяти. Практика показує, що повністю зарядженого телефону цілком вистачає на поїздку. Ще й відсотків 30 зарядки лишається, якщо ставити в пасивний режим застосунок Strava.

Місця у громаді для велоподорожей (і не лише для них) — неймовірної краси. Кожен такий виїзд за межі міста — це ніби портал у інший вимір. Як зауважує Андрій Романов, поїздка і кардіо стимулює, і кругозір розширює. І додає: «Поки тепло і є можливість, потрібно набиратися здоров’я. Мружте очі, дихайте на повну, слухайте звуки».

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA