Два Івани Петруні: за крок до звання Героя…
22 червня в нашій державі відзначатимуть День скорботи і вшанування жертв війни в Україні.
До цієї дати ми розповімо вам історії двох наших земляків із села Демидівка — гвардії полковника, артилериста Івана Дем’яновича Петруню та гвардії полковника, льотчика Івана Устиновича Петруню. Ці два тезки мали цілком заслужено отримати звання Героїв, та через певні обставини так і не одержали справедливого визнання.
Замість звання Героя — орден
Іван Дем’янович Петруня народився 25 грудня 1908 року (за іншими даними — 15.12.1907 року) в селянській родині. У 1922 році закінчив 6 класів неповної школи. З дитинства мріяв стати військовим, і мрія здійснилася. Із жовтня 1929 року — він курсант полкової школи 223 стрілецького полку Українського військового округу (УВО). Через рік його призначають командиром відділення. Із травня 1930 по лютий 1931 року — він помічник командира взводу у Ямпільському укріпрайоні. У лютому 1932 року він стає курсантом Одеської артилерійської школи УВО і 1936-го отримує на петлицях два лейтенантських ромба.
З травня 1936 року лейтенант Іван Петруня — командир взводу 56 корпусного важкого артилерійського полку (КТАП) у Київському особливому військовому окрузі. Через два роки він вже командир штабної батареї. Іван Дем’янович швидко просувається по службі і в 1940 році він вже командир батареї та начальник полкової служби.
Напередодні німецького вторгнення, в 1941 році він отримав військове звання капітана та в грудні став командиром дивізіону у 229 КАП, в 1942 році — вже майор. У 1943 році він стає заступником командира 69 гарматно-артилерійського полку. А далі і командиром.
9 лютого 1944 року Івану Дем’яновичу присвоєно звання полковника, а з 8 червня він командир 40-ї гв. гарматно-артилерійської бригади. У липні 1944 року бригада була перекинута по залізниці до м. Горохув, а 13 липня у складі 3-ї гв. армії 1-го Українського фронту вела наступальні дії у напрямку Горохув-Сокаль-Замостя-Сандомир і, форсувавши річку Вісла, оволоділа містом Сандомир. На Сандомирському плацдармі бригада займала оборону аж до січня 1945 року. У лютому під час наступу на Кабенському плацдармі приймала участь у взятті міста Глогау.
16 квітня частини 3-ї гвардійської армії успішно форсували річку Нейсе і вийшли на рубежі підготовки наступу на Берлін. В цей період бригада вела бої за звільнення від нацистів міст Форст, Котбус, Любен, Хальбе. І вже 2 травня 1-й дивізіон бригади, переданий до складу 3-ї гв. танкової армії 1-го Українського фронту приймав участь у штурмі Берліна і першим відкрив вогонь по ньому.
Через 4 дні, 6 травня частини бригади вели бої за взяття м. Дрезден, почалася Празька наступальна операція. Оволодівши містом, бригада вела наступальні бої по заволодінню містами Катек, Вільсдурф, Новемясто, Тепліце-Шапе, Лоуні, Слані, а 9 травня бригада приймала участь в боях за звільнення міста Прага. За роки війни Іван Петруня був нагороджений багатьма орденами та медалями. У 1945 році командуючий артилерією Дзевульський представив І. Д. Петруню до звання Героя Радянського Союзу. Це подання було підтримане й вищим керівництвом. Але нагородна комісія Наркомату оборони вирішила по іншому, і замість звання Героя наш земляк отримав орден. Після війни Іван Дем’янович в травні 1946 року став викладачем артилерійських курсів удосконалення командного складу. 21 серпня того ж року був звільнений у запас по хворобі. Останні роки життя проживав на вулиці Пушкінській в м. Одеса. Помер Іван Дем’янович Петруня у 1986 році.
Не вистачило одного бойового вильоту до Зірки Героя
Іван Устимович Петруня народися 14 червня 1909 року. У фондах Решетилівського музею є лист нашого земляка- авіатора, де він розповів історію власного життя. В 1929 році він був призваний Полтавським РВК до лав армії. Закінчив у 1931 році Качинську військову авіашколу авіаторів ім. А.Ф. Мясникова.
Після закінчення військового училища Іван Петруня та вся його група була направлена у Монінську важку бомбардувальну авіабригаду.
У військовій частині він літав на літаках Р-1, Р-5,Р-6, По-2, ТБ-1, ТБ-3, Дб-3А, приймав участь у випробовуванні літаків у НІІ Туполева. В 1935 році приймав участь у Київських маневрах у якості авіатора. В тому ж році прилітав у рідне село Демидівка і катав на літаку односельчан. Перший політ він здійснив з Литвином Т. Е. та батьком Устимом Федоровичем. А у 1940 році став командиром авіаескадрильї.
Під час війни наш земляк брав участь у системі АДД (авіація далекої дії). Загалом за 30 років льотної служби він налітав 10 000 годин і виконав 12 000 посадок без аварій та поломок.
Іван Петруня за війну 1941-1945 рр. здійснив 199 бойових вильотів, лише одного не вистачило для отримання звання Героя. Він був нагороджений багатьма орденами та медалями. В 1960 році був звільнений із ВПС по вислузі років в званні підполковника і 15 років пропрацював на виробництві у профспілці Челябінського металургійного комбінату та інституті. Був головою Всесоюзного товариства винахідників та раціоналізаторів. Останні роки свого життя проживав у місті Запоріжжя. Помер Іван Устимович Петруня після 1978 року.
Юрій КІСІЛЬ