Лариса Швець: як у Лобачах допомагають захисникам, приймають переселенців і наводять лад у громаді

На початку повномасштабного вторгнення у Лобачах місцеві мешканці активно збирали кошти на тепловізори для бійців на передовій, шили захисникам нижню білизну і опікувалися вимушеними переселенцями, з тим, аби створити землякам, що пережили страшні авіанальоти та бомбардування у Харкові чи Маріуполі, комфортні умови для життя у мирних Лобачах, Глибокій Балці та Крохмальцях. Про те, як змінилося життя громади за рік та майже чотири місяці великої війни, ми й говорили із Лобачівським старостою Ларисою Швець.

— Зараз деякі ЗМІ починають сідати на улюбленого коника й розповідати про те, що українці втомилися від війни. Мовляв, менше донатять на армію, активно влаштовують сварки у соцмережах. То чи втомилися, якщо брати до уваги мешканців вашого старостату?

Л. Ш. Просто люди, мені здається, трохи бідніші стали. Так воно і є. Але чим можемо, допомагаємо армії й не опускаємо рук. Ось нещодавно благодійний ярмарок організували — збирали кошти на потреби наших захисників. Так, у перші дні ми збирали все, що було вдома, — і картоплю, і консервацію. Зараз таких потреб у цих продуктах немає. Нині переважно якщо й просять хлопці, то продукти швидкого приготування, наприклад, мівіну, печиво, чай каву. Сало — звісно, продукт стратегічний, від нього ніколи не відмовляються і воно завжди потрібне. Але ж ви знаєте, у нас зараз у селі мало хто поросят тримає. Тому іноді сало купуємо, щоб передати на фронт. Зараз трішки городами зайнялися, бо потрібно ту ж картоплю виростити, буряки й моркву.

— Щоб було потім ще що передавати на передову?

Л. Ш. Так. А ще потрібно буде насушити яблук і груш, бо ніби є в цьому році.

— Як часто організовували у громаді благодійні заходи? Можливо рахували, скільки вдалося коштів виручити?

Л. Ш. Не дуже часто. Торік планували благодійний ярмарок на певну дату, проте нам заборонили його проводити з міркувань безпеки — якраз очікували обстрілів з боку ворога. Потім вже до свят не приурочували, провели ярмарок у жовтні. Тоді у двох селах — Глибокій Балці й Лобачах — зібрали трохи більше 11 тисяч гривень. А оце у Лобачах вирішили провести теж благодійний захід. У нас на Трійцю в червні завжди святкували День села. Зрозуміло, що війна й свята не на часі, тож із завідувачкою клубу вирішили провести благодійний концерт та ярмарок. Запросили дівчат із Малобакайського будинку культури, свої напекли для ярмарку смаколиків. В результаті зібрали 6 870 гривень.

— Гроші направляєте конкретним волонтерам?

Л. Ш. Цього разу до нас звернувся Денис Клюкін, наш земляк-захисник із Глибокої Балки. Йому потрібен квадрокоптер. З ним спілкувався Андрій Горобець, потрібно на обладнання біля 18 тисяч гривень. Проте коштів на ярмарку ми зібрали мало, та початок вже є, будемо ще оголошувати збір і ми той квадрокоптер земляку таки купимо.

— Війна війною, а громаду потрібно тримати в порядку. Де прибирали цієї весни, хто відгукується на такі ініціативу?

Л. Ш. Переважно прибиранням у старостаті займаються працівники благоустрою та всі, хто працює у старостаті, — водій, діловод і староста. Як завжди, прибирали до 9 травня. Поприбирали біля пам’ятників, побілили, і покосили кладовище. І ще й досі косимо: трави цього року, як кажуть, вдатні, бо зима була м’яка, вологи було дуже багато і, відповідно, дуже багато бензину потрібно було на косовицю. Бо одна справа, коли низеньку траву косиш, чи коли трава по пояс і розхід пального великий. Потрошку підігнали все, хоча зараз вже потрібно по другому разу косити. А ще з благоустроєм допомагали двоє переселенців: Ляшко Галина стояла на біржі, то в Лобачах допомагала нам фарбувати спортивний майданчик — ходила на громадські роботи разом із сином, допомагали нам. Прибирали також і на кладовищі. Спочатку люди вийшли, прибрали могилки своїх рідних, а потім вже й ми доприбирали, доглянули за бездоглядними надгробками, вирубали поросль. Ну й далі працюватимемо — у липні якраз обіцяють дати фарбу, бо ще не все дофарбували: майданчик зробили, та потрібно довести до ладу парканчики.

— А місцеві агровиробники громаді допомагають?

Л. Ш. Звісно, звертаємося й до наших одноосібників. У Глибокій Балці хлопці, дякую їм, добре допомагають. Це Убийвовк Володимир, Дацький Іван, Бардак Володимир, Убийвовк Юрій. Попросила причеп — ставили на кладовищі у Глибокій Балці, щоб люди прямо туди зносили сміття. І біля пам’ятника у Глибокій Балці допомагають. Також АФГ «Еліта» ставили причеп на кладовищах в селах Лобачі й Малий Бакай, а потім і вивозили сміття. Також «Бурат-Агро» підгортав смітник у Глибокій Балці. Не всі може можуть, але певна підтримка є. Цього року зверталася до агрофірми «Еліта», щоб покосили у Малому Бакаї обочини, то сказали, що поки не можуть, можливо, пізніше допоможуть.

 — Ви згадали про переселенців, скільки їх було у вашому старостаті і скільки лишилося нині?

Л. Ш. Було 112 вимушено переміщених осіб, а залишилося 48. Для прикладу, харків’яни, які мешкають у районі Північної Салтівки, поки що бояться повертатися додому через ризик обстрілів. Поїхали, подивилися — і повернулися до нас. Є у нас і переселенці з Гостомеля, який бомбили з перших годин військової агресії. З квартири бабуся, дідусь і онука втікали, в чому були, намагалися врятуватися у Бучі, а потім евакуювалися до нас. У Гостомелі від їхньої квартири нічого не лишилося. Онучка навчалася у нас у Глибокобалківській школі. Ну а далі, мабуть, поїде в Київ, до тата, а бабуся з дідусем у нас залишаються. Із Краматорська сім’я — мама з двома дітками, молодша Марійка ще немовлям була, як переїхали, а в нас вже й пішла. А так переважно мешканці Харкова і Харківської області, ще й досі залишаються з Глухівського району Сумської області. Є Олег Ляхов з мамою і дружиною — уже двічі переселенець. У 2014 році поїхав із Луганської області, тепер до нас переїхав, розпочав власну справу — торгує бройлерами, робить тушонку. Тобто люди не опустили руки, молодці, працюють. А це нещодавно приїхала ще одна сім’я з двома маленькими дітками у Лобачі, знайшли в нас прихисток. Погано, що тільки роботи в нас для них немає.

— Традиційне запитання для цієї серії інтерв’ю: три головні проблеми, які озвучили міській владі?

Л. Ш. Одну з озвучених проблем вже почали вирішувати. у Глибокій Балці на вулицях Полтавській і Садовій скручено кран водонапірної башти. Приїздили фахівці водоканалу — дивилися, що можна зробити. То будуть ремонтувати. А друга проблема — це вуличні дороги. У Глибокій Балці дуже розбита вулиця Молодіжна, якраз до магазину ямка на ямці. У Лобачах — вулиця Покровська, теж ями здорові вибиті. У Бакаї теж проблемні дороги і вода — колонку ремонтуватимуть. Дороги ще не почали ремонтувати. А люди як люди, їм хочеться, аби в них зробили в першу чергу. От кажуть, що на Сухорабівку вже дорогу роблять. Ну добре, кажу, що роблять, значить і до нас черга дійде. Бо не можна все за один день відремонтувати. Але не зважаючи ні на що нам потрібно всім гуртуватися і допомагати один одному й нашим Збройним силам. Бо разом ми — сила!

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA