Олена Мищенко: як виростити лавандовий Прованс у Решетилівці

Сонце м’яко пірнає за небокрай, а здається ніби тоне у фіолетовому морі пухнастих лавандових кущів, над якими натужно гудуть запізнілі бджоли. Комахи поспішають зібрати останній для цього дня солодкий нектар із запашних квітів. І це не іделічний французький Прованс, бо бджоли і лаванда — решетилівські. А викохана яскраво фіолетова сортова лаванда, що екзотичним маревом вигулькує за пшеничним полем, — золотими й невтомними ручками нашої землячки Олени Мищенко.

Лавандове поле виростила… на підвіконні

Олена зізнається, що ніколи в житті не була у Франції чи Провансі, та й на лавандовому полі теж ніколи не бувала. Окрім свого хіба що. Ідея створити власне в неї виникла спонтанно. От просто з’явилася нізвідки. Тоді Олена разом із чоловіком вимушені були залишатися вдома на карантині, бо обоє захворіли на ковід. Про лаванду жінка на той момент нічого не знала, хоча досвід квітникаря-любителя у неї був. Олена залюбки вирощувала кімнатні рослини. А ще дуже любить доглядати за духмяними травами — вирощувала їх самотужки, коли займалася трав’яними чаями. Екзотична лаванда стала для молодої жінки своєрідним спусковим гачком і квіткою вдачі, бо заради неї залишила роботу й започаткувала власну справу. А вона, як з’ясувалося, трималася на трьох китах — бажанні, допитливості та ентузіазмі. Озброїтися знаннями про екзотичну квітку у епоху Інтернету та доступу до інформації було не так вже й складно.

Для майбутнього лавандового поля насіння купувала дороге та, що важливо, правильне –сортове. А от вирощувала своє омріяне поле… в однокімнатній квартирі у місті. «Так трапилося, що квартира, яку знімала на той момент, була із дуже широким підвіконням, до того ж квартира була дуже світла, з великими вікнами. І виходили вони на правильну сторону — на схід. Це й дозволило виростити приблизно 500 кущів, — розповідає власниця лавандового поля. — Вони росли довго. Спочатку це були малесенькі насінинки, які пророщувала в холодильнику. Потім паростки переїхали на підвіконня. Далі — розсадилися, так що на підвіконні перед висадженням у ґрунт було три-чотири поверхи коробочок із лавандою. Все це підсвічувалося, поливалося і постійно стриглося. А влітку переїхало на розплідник». Саме поле заклали тієї ж осени. Розбили його буквально на кількох сотках за Решетилівкою на городі, що належав родині чоловіка.

Три роки, щоб решетилівський Прованс став дорослим і потужно заквітнув

Оцю красу, яку гості поля цього літа вперше фотографують і на світанку, і вдень, і на заході сонця, Олена три роки дбайливо й терпляче доглядала. Бо потрібно саме три роки, аби лаванда вважалася дорослою рослиною, а кущі перетворилися на густе й пухнасте море фіолетового цвіту.

«Основа успіху — це постійна стрижка, — ділиться досвідом Олена Мищенко. — Коли кущик маленький, йому не даємо квітнути рік. Можна навіть два. Тому що кущик має запушитися й розвинути гарну кореневу систему. Без неї у наших широтах лаванда просто не перезимує, що б ми їй не робили. Гарний корінь — це нуль квітів, тобто перший рік лаванда не має квітнути. Так, вона викидатиме купу бутонів і дуже хотітиме цвісти — зрізаємо, не жаліємо. Хоча насправді дуже жалко й хочеться побачити оту розквітлу квітку, але все зрізається».

Нині лавандове поле — це 7 рядочків по 50 метрів кожен. Тут квітнуть біля 700 кущів лаванди чотирьох сортів. На полі є фотозона з альтанкою, м’яким лежаком та подушками. А ще — книги українських авторів. «Книги — то мої скарби, — зізнається власниця лавандового поля. — Я люблю українське слово, нашу прекрасну мову, дуже люблю книги. Вони всі одного видавництва, в одному стилі й дуже личать до моєї локації». Олена зізнається що під час зливи першими рятує саме книги, а не м’який тапчанчик із подушками. Й додає, що й сама локація починалася якраз із лаванди та книг, а вже потім додали інший декор — крісла, альтанку та інше.

До слова, маленький решетилівський лавандовий Прованс — за парканчиком і під відеонаглядом. Огорожу й камеру змушені були встановити, коли знайшлися любителі поживитися чужою працею й почали красти лаванду. Причому стригли кущі майже «під нуль». «Коли побачила це — плакала гіркими сльозами. Шкода і праці, і рослин, — розповідає про той прикрий випадок молода жінка. — Кущі зрізали мотокосою, лишивши біля землі всього 3 см гілочок. Через це декілька кущів і загинули. Того ж дня взнала, хто це зробив. Але нічого не могла довести — могла тільки тій людині в очі подивитися».

Лавандове поле на двох

Кожен ранок у Олени розпочинається на лавандовому полі: підполоти бур’яни, доглянути за рослинами — чи бува ніхто не захворів, когось потрібно пересадити, інших полити. А ще — розкласти локацію, зібрану звечора після прощання з останніми відвідувачами. Олена — не просто власниця лавандового поля, вона тут єдиний працівник і менеджерка по роботі з клієнтами, і smm-ниця, яка веде сторінку «Лавандове поле. Решетилівка» у соцмережах. Саме тому поле покищо таке невеличке. Лаванда для України — це екзот, без догляду вона не ростиме. За пухнастим кущиком потрібен дуже дбайливий догляд. Без нього рослина буде нагадувати покручені й здерев’янілі кущі ялівцю, на кшталт тих, що ростуть у Решетилівці у парку біля фонтану. От і лаванда з роками перетворюється на отаку незрозумілу здерев’янілу штуку. А без правильної стрижки перестає цвісти.

Допомагають Олені сестра та чоловік. Підтримкою Олександра особливо дорожить й зауважує, що насправді ця справа — на двох. Своє лавандове поле, те, яким воно має бути у свій перший сезон цвітіння, молода жінка вимріювала ще від зими. Тоді багато удвох планували, радилися, розмірковували, де й що краще поставити. «Якби не чоловік, то нічого б не досягла. Тому що підтримка і віра в мою справу від нього була максимальна, — говорить молода жінка. — У деякі моменти він вірив у це все більше, ніж я. Я часто сумніваюся в собі, у своїй справі, у ситуації в країні — довго думала, чи треба це, вважала, що невчасно, люди не прийдуть і треба все продати. А він наполягав, аби спробувала. Він підтримує, надихає, вирішує купу питань стосовно паркану, відеокамер, електроніки, налаштування. Допомагає з меблями. Я вся в рослинах, а він — моя технічна підтримка. Він надихає й бачить такі самі перспективи, як і я. Так що мені неймовірно пощастило з чоловіком й насправді словами не можна передати й половину тієї підтримки, яку маю».

Лавандовий сезон закінчиться за два тижні

Перший сезон лавандового поля почався 18 червня. Потрапити сюди можна по запису. Хоча Олена зізнається, що любить спонтанних відвідувачів, які побачили сторінку поля у соцмережах, телефонують і кажуть: «А ви там? Ми їдемо до вас, будемо за годину». Так переважно полтавці наїздять. Вхід на поле коштує 100 гривень з людини. Для військових — безкоштовно, а для дітей до 16 років — за півціни. Час перебування на полі — не обмежений. Погуляти між кущами лаванди можна з 10.00 до 18.00. Фотосесії переважно влаштовують вранці та увечері. Ще сюди можна заїхати із пікніком чи просто відпочити у затінку за читанням чудової книги. Увесь реквізит безкоштовний.

«У мене запитують, чому 100 гривень за вхід з людини. Ви платите не за години на полі, не за вхід, а за свій відпочинок на полі і за мою працю. Це не вхід і не кількість годин. Ви на прогулянці можете бути скільки завгодно. Хоч і увесь день. Ви платите за те, що насолоджуєтеся красою, а я отримую гроші за те, що я трудилася», — говорить Олена Мищенко.

Відвідувачі із захопленням реагують, коли потрапляють на лавандове поле під Решетилівкою. І роблять компліменті працьовитим ручкам його власниці, яка викохала всю цю красу. Олена зауважує, що лавандовий бізнес в Україні тільки почав розвиватися, більшість українських лавандових полів — не старші п’яти років. Так що наша землячка вдало піймала хвилю. Лавандову хвилю.

Після завершення сезону Олена зріже всі квіти на духмяні букетики й продаватиме їх всім бажаючим по прийнятній ціні. Лаванду потрібно правильно висушити — тоді букет стоятиме рік і більше. «Букетик потрібно підвісити догори ногами в темному приміщенні, яке добре вентилюється. Коли всі стріли повисихали, можна буде поставити у будь-яку вазу. Сам по собі він не пахнутиме, букет потрібно буде поворушити. От поки людина тримає його в руках, дуже ароматний. А у статиці — «затихає», — додає власниця лавандового поля.

До слова, лавандовий сезон у Решетилівці триватиме ще плюс-мінус два тижні. Тож поспішіть скористатися нагодою, аби побачити на власні очі шматочок Провансу і надихатися духмяним лавандовим повітрям.

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA