Борці за волю України — брати Ярошенки
Сьогодні у рубриці «Ретроспектива» ми розповімо вам про наших трьох земляків — братів Ярошенків, які походили з козацького роду і героїчно боролися за волю та незалежність України в період Української революції 1917–1921 років.
Старший із трьох братів — Іван народився 28 серпня 1888 року у козацькій родині на хуторі Ярошенки Братешківської волості (нині Решетилівська ТГ) Полтавського повіту Полтавської губернії. Він був професійним військовим — козаком кулеметної ватаги, бунчужним гарматної сотні полку Чорних запорожців, мав звання хорунжого. На жаль, даних про видатного земляка зберіглося не дуже багато, знаходимо такі автобіографічні дані:
«В 1902 році закінчив 2-х класову міністерську школу. У 1906 році закінчив Андріївську сільськогосподарську школу (Кобеляцький повіт), організовану Полтавським губерніяльним земством. Після чого вів домашнє господарство, де було показове поле під моїм доглядом і доглядом місцевого агронома. В 1909 році був призваний на військову службу. Повернувся в 1913 році і займався господарством. У 1918 році був слухачем Вищих кооперативних курсів у Києві, які не закінчив завдяки наступу москалів на місто. Вступив до української армії. Поручник Армії УНР із старшинством від 12 лютого 1921 року. З 11 червня 1920 року — молодший старшина кінної батареї полку Чорних запорожців. Учасник Зимового походу. В травні 1922 році перебував у Запорізькій артилерійській бригаді. 27 травня 1922 року — Стрілково».
Відомо, що Іван Ярошенко подавав документи до винарсько-овочевої школи в Мельнику, а потім вони опинилися в Український господарській академії в Полєбрадах (Чехословаччина). Проте туди нашого земляка не прийняли — значився як «спізнений». У «Списку Лицарів Залізного хреста» знаходимо відомості, що Іванові Ярошенку було вручено Залізний хрест №768. На жаль, дата і обставини смерті, як і місце поховання Івана Ярошенка, невідомі.
Середній брат — Ілько (Юлько) народився 20 липня 1890 року на тому ж хуторі Ярошенки. Військовий, козак ординарної чоти полку Чорних запорожців, мав звання — поручник Армії УНР.
У Ілька Ярошенка зазначено, що він «У 1905 році скінчив 2-класову міністерську школу. Закінчив сільськогосподарські курси при Андріївській с/г школі (Кобеляцький повіт), організованій Полтавським губерніяльним земством. Під час Світової війни був мобілізований. Закінчив 2-гу Московську школу прапорщиків. У 1918 році вступив до української армії. Поручник Армії УНР із старшинством від 20 жовтня 1917 року. З 5 грудня 1919 року — в полку Чорних запорожців. Учасник зимового походу, орден Залізного хреста № 868. В травні 1922 році перебував у 4-му Кармелюцькому курені. 12 травня 1922 році — Стрілково». Так само як і брат, подавав документи до винарсько-овочевої школи в Мельнику, але також не був прийнятий. Дата смерті та місце поховання Ілька Ярошенка невідомі.
Наймолодший із братів — Остап народився 20 лютого 1893 року, там де і старші брати. Сотник Армії УНР, член УЦР. В Описі життя зазначав: «Я, син козака Полтавського повіту і губернії, народився 20 лютого 1893 року. В 1913 році скінчив Полтавську реальну школу і того ж року вступив до Інституту інженерів шляхів сполучення імені Олександра I в Петербурзі. В 1916 році пішов до військової школи, яку скінчив у березні 1917 року. Спочатку служив у сибірських частинах, потім на Українському фронті в 6-му корпусі. Під час 3-го з’їзду був обраний членом Української Центральної Ради. По приході німців в Україну добровільно пішов в Запорозький полк полковника Болбочана, потім у Запорозький корпус, в якому служив до інтернування. У 1920 році — Запорозька дивізія. Учасник 1-го Зимового походу. Шлюб узяв у 1920 році. Дружина Олена за Зимовий похід нагороджена Залізним Хрестом. Яко медичка виконувала обов’язки помічника лікаря. В українському війську із самого початку було нас п’ятеро братів, два забито більшовиками і троє на еміграції. Зараз рахуюсь студентом інженерного відділу Варшавського університету, але брак матеріальних засобів не дає можливості здавати заліки. Умовно прийнятий на старший курс, зараз самостійно роблю землемірні роботи. 28 липня 1924 року — Луков на Люблінщині».
Подав документи на інженерний відділ УГА в Подєбрадах, але дістав відмову з огляду на перевищення вікового цензу. Був нагороджений, як і дружина Олена Ярошенко, Хрестом Симона Петлюри. Подальша доля Остапа та Олени Ярошенків невідомі…
Юрій Кісіль