Таня Семко: як маленький заклад культури у маленькому селі робить велику й добру справу

Наша сьогоднішня героїня якраз із таких. Тетяна Семко добре вміє влаштовувати свято для душі. У мирних час це були святкові й масштабні концерти, зараз — благодійні заходи на підтримку ЗСУ у рідному Шкурупіївському клубі, де працює завідувачкою. А ще жінка допомагає своїм землякам втамувати спрагу за живим людським спілкуванням, розрадити пенсіонерів. За сумісництвом вона — соціальний працівник, фактично ж — соціальний педагог у Покровську, у сільському Будинку соціального піклування, що є філією КУ «Центр надання соціальних послуг Решетилівської міської ради».

Сценою марила з дитинства

Коли маленьку Таню в дитинстві запитували, ким та хоче стати, дівча упевнено відповідало — народною артисткою. Дорослі багатозначно кивали головою й убік скептично, з протягом кахикали «та…». І цим ще більше розпалювали малого упертюха — от я ж вам доведу. Зізнається, що ніколи не мріяла про дуже престижну професію, недосяжні лаври дипломата чи ще когось, а от культурою і сценою марила. З неї, зі сцени, у дитинстві буквально не сходила, виступала залюбки і в будь-яких амплуа. І якщо народною артисткою не стала, то артисткою з народу — точно.

Навесні 2013 року Тетяна Семко отримала ключі від закладу культури в Шкурупіях. Посаду завідувачки клубом їй запропонувала тодішня сільська голова Олена Колотій. Летіла туди, мов на крилах. Та не сама, а зі всією родиною — взялися наводити лад у будівлі. Таня зауважує, що така вже в них сім’я: допомагають один одному завжди, підтримують, тим більше, коли це стосується роботи. Для прикладу, тато — електрик за фахом — на перших порах у клубі допоміг підремонтувати електромережі. А Тетяна так мріяла про цю роботу, що не надто зважала на те, що будівля потребує капітального ремонту. Ні дірка в стелі, ні голуби, що літали під стелею, не завадили їй вдихнути життя у сільський храм культури. Працювати вона почала 1 березня, а вже 16-го в клубі влаштувала перший концерт. «Хотіла показати, хто я така і щоб люди зрозуміли, що я щось умію. А ще довести, що у маленькому селі живуть талановиті люди і культура є», — розповідає Тетяна Семко.

На роботу, як на свято — це про нашу героїню. На 9-му місяці вагітності Таня поїхала на навчання до Гадяча — підвищувати кваліфікацію й здобувати нові знання. У декреті після народження молодшого синочка теж не могла довго всидіти — вийшла на роботу, коли малюку було 5 місяців від народження. До речі, зараз вже 9-річний син, який виріс за лаштунками, розділяє мамине захоплення сценою і в сім’ї підростає ще один талановитий артист. А коли в клубі зробили капітальний ремонт — то взагалі було свято на всі Шкурупії. Цього ремонту завідувачка добивалася тривалий час. Початку робіт передувала містична історія. Жінка розповідає, що в грудні у Шкурупії з концертом приїздили євангелісти. Гості запропонували усіх присутніх взятися за руки й помолитися, аби «у Тані зробили ремонт». Можна в це не вірити, але молитва була в грудні, а в січні у заклад культури прийшла ремонтна бригада. Завдяки підтримці сільського голови та агрофірми «Бурат» клуб у Шкурупіях таки перетворився на храм культури.

Про велику творчу сім’ю і небайдужих благодійників

Уже восьмий рік у клубі діє вокальний колектив «Джерело». «Дівчата непосидючі, ракети», — так говорить про коліжанок Таня Семко. Вони не лише співають, а й докладають майстровитих рук, адже самі шиють одяг сцени. Ошатна сцена — то справа золотих рук Світлани Бублій. Тетяна Семко усміхається: у неї шити так гарно не виходить, зате має інший талант — вміє знаходити спонсорів, які підтримують сільський клуб і творчі колективи, які тут працюють. Для прикладу, місцеві фермери, приватні підприємці у Покровському допомогли зібрати кошти, аби відправити самодіяльних артистів на фестиваль-конкурс, що його влаштовувала Наталії Май. Щоправда, цим планам поки не судилося збутися — через загрозу ракетних ударів ОВА заборонила проводити на Полтавщині масові заходи, точніше відтермінували їх на поки що не визначений час.

А от Володимира Колесніченка шкурупіївські таланти називають батьком. Він охоче підтримує самодіяльних артистів, особливо нещодавно створений танцювальний колектив «Особлива», ніколи не відмовляв у допомозі. Для прикладу, допомагав придбати сценічне взуття для танцюристів. Охоче навідує талановитих земляків, буває на концертах. Як зауважує Тетяна Семко, попри війну Володимир Володимирович продовжує підтримувати мистецький фронт і культуру в рідних Шкурупіях, де його добре знають і люблять.

До слова, у сільському клубі також діють «Добрі ручки», де щотижня займаються із дітками, які співають, вирізають, малюють, роблять власноруч чудові поробки. «Була я одна, а тепер виросла велика мистецька родина», — додає Тетяна Семко.

Від чаювань і вареників до спортивних тренувань

Є у Тетяни Семко і ще одна родина — з поважних земляків елегантного віку в Покровському. Йдеться про відвідувачів Будинку соціального піклування. Роботу за сумісництвом тут їй свого часу запропонував заступник директора Центру надання соціальних послуг Сергій Колотій. «Зателефонував і сказав: а давай спробуєш. Дуже переймалася, чи вдасться, чи потягну. Хоча до того ж мала досвід роботи у будинку культури в Шкурупіях, тобто організувати і провести захід — то моє. Просто контингент дещо інший. Але страхи переборола — я ж сильна жінка. Перший захід для своїх підопічних провела у лютому, якраз з нагоди свята Стрітення. От як зима зустрічається із весною, так і у мене відбулася перша зустріч і знайомство із пенсіонерами у Покровському. Тільки з іншим результатом: вона була тепла, земляки прийняли добре», — згадує жінка.

Не зважаючи на те, що за віком Танині підопічні їй в батьки годяться, насправді різниці у віці вона не відчуває. Називає їх «мої дівчата і хлопці». Зауважує, що насправді в нас дуже красиві люди, і в елегантному віці також. Вони разом освоюють гаджети, вчаться робити гарні світлини, селфі. До великої війни, коли зняли карантинні обмеження, Таня возила своїх підопічних у Опішню до музею гончарства, були на Блакитних озерах. А ще влаштовували теплі родинні посиденьки з чаєм та солодощами, концерти, відзначали традиційні народні свята.

Повномасштабне вторгнення всі ці активність спочатку поставило на паузу, бо було страшно. Та з часом українці навчилися жити в реаліях війни. Таня заспокоїла свої «хлопців» та «дівчат», ще й дався взнаки брак звичного спілкування. До того ж у Будинку піклування, де збираються літні земляки, є укриття. Тож традиційні зустрічі відновили, ще й додали їм атмосферності. «Кажу, дівчата, ми ж українські господині, а давайте разом вареники наліпимо, — розповідає Таня. — Одяглися в національне вбрання і заходилися біля тіста. Вареники ліпимо, співаємо пісень. Приготували, накрили стіл і смакували цими стравами».

Для своїх підопічних жінка й концерти влаштовувала. Зауважує, що не всім вік та здоров’я дозволяють поїхати чи піти на благодійний концерт. Тож вона свято буквально привезла у Покровське. Окрім того, для літніх відвідувачів Будинку піклування місцева тренерка Оксана Зимогляд влаштовує спортивні заняття, ка й була ініціаторкою тренувань для земляків у віці. «Залюбки ходять, — зауважує Тетяна Семко. — Постійно заняття відвідують біля 8 чоловік. Справа в тому, що кімната, де проводять заняття, в нас не велика. Можна б і на вулиці, але вони трішки соромляться. Зараз вправи роблять зі спортивної палицею. Відгуки чудові, зізнаються, що й гроші готові платити, та ці заняття для наших відвідувачів безкоштовні. Оксана проводить тренування, доки знаходиться у відпустці. Проте сплануємо роботу так, аби вона й надалі займалася з нашими дівчатами у Будинку піклування».

А ще у планах — відвідини музею у Гоголевому, пікнік на природі, де зі своїми дівчатами та хлопцями поважного віку Тетяна Семко хоче на вогнищі зварити найсмачнішу в світі козацьку кашу чи уху.

Як самодіяльні артисти армії допомагають

Цього літа артисти маленького сільського клубу в Шкурупіях влаштували декілька благодійних концертів — збирали кошти на ЗСУ. До цих виступів готувалися ще взимку — нові танці й номери репетирували при свічках та ліхтариках під час відключення світла. На сценічні костюми кошти збирали самотужки: під час різдвяних свят ходили колядувати та щедрувати. «Бо час такий, що потрібно допомагати захисникам, а не витрачати кошти з бюджету громади на костюми», — зауважує Тетяна Семко.

Під час благодійного концерту у Покровському 17 липня назбирали більше 11 тисяч гривень. Кошти віддали земляку Владиславу Орєхову, який після поранення проходить реабілітацію і якому потрібна була операція у столиці. 29 липня благодійний концерт відбувся у Шкурупіях. Окрім місцевих глядачів до збору долучилися аж із далекого Ізраїлю. «У нашого Анатолія Кулика в Ізраїлі мешкає одногрупник. Вони товаришують. Анатолій розповідав про нас, про наші концерти — і той переслав чималу суму на підтримку ЗСУ. Додали їх до зібраних на концерті й роздали землякам-захисникам. Кожному — по дві тисячі гривень», — розповідає Тетяна Семко. А ще артисти зі Шкурупіїв частину коштів передали волонтерці Діані Танько, долучившись до актуальних зборів на потреби ЗСУ.

«Так, ми живемо своєю роботою, та не просто співаємо й танцюємо, а збираємо на допомогу захисникам, — додає Тетяна Семко. — Хочеться більше показати, що ми тут є, що отакий маленький заклад культури в маленькому селі робить велике добро».

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA