Решетилівська «Мрія», або як стати надійними партнерами для громади
Подалі від війни у безпеку з 24 лютого у тил перебиралися не лише люди, а й бізнес. Найтяжче, напевно, було тим, хто прив’язаний до землі. Та українці, як виявилося, можуть релокувати до Решетилівки навіть «Мрію», помноживши в рази реальні яблуневі сади на віртуальні.
Садове товариство «Мрія» у селі Адамівці, що поблизу Слов’янська на Донеччині, господарювало на 46 гектарах саду ще з 90-х років. Отак би й лишалося традиційною спільнотою садівників, якби не злодійкувате керівництво. Голови правління, що змінювали один одного на посаді, так само по черзі тягнули з товариства все, що «погано лежало» і з чого можна було мати зиск. Коли залишилася сама земля, Іван Дегтяр запропонував створити віддалене садівниче товариство. «У статут додали можливість, що членом товариства може стати людина, котра територіально не знаходиться у Адамівці, а мешкає в будь-якій частині України чи навіть Європи. Зараз у товаристві 100 пайовиків, є навіть садівники з Німеччині та Італії, — розповідає Іван Петрович. — Людина платить членський внесок, ми встановили лише мінімальний розмір і торік він становив 112 гривень. За ці гроші ми піклувалися про садок, підсаджували його новими деревами, вирощували екологічно чисту продукцію, адже дерева не обробляли хімікатами. Потім до товариств на умовах пайової участі долучилися люди, у яких є обладнання — і ми почали виробляти сік, натуральний, екологічно чистий. При виробництві соків принципово не використовуємо викопного палива, застосовуємо лише відновні джерела енергії. Тобто соки виготовляються з нульовим чи взагалі від’ємним вуглецевим слідом. Тара для фасування — лише скло».
Навіть після появи «зелених чоловічків» на Донбасі у 2014 році адамівська «Мрія» не збиралася втікати з рідної землі. Тим більше, що Слов’янськ визволили від російських найманців ще у липні 2014-го. Та через вісім років, у липні 2022-го садівники з Адамівки зрозуміли, що доведеться таки виривати коріння зі своєї землі. «Так сталося, що наш садок у Адамівці знаходиться якраз на межі зіткнення, — пояснює голова правління садового товариства „Мрія“ Іван Дегтяр. — І насипало в наш садок дуже багато з обох боків — мін, снарядів, що не встигли розірватися. Розуміли, що після перемоги міста будуть розміновувати декілька років, а до садка може й за 10 років не дійде. Тому вирішили релокуватися».
Планували релокацію в Київ, а зупинилися в Решетилівці
Перша поїздка була до столиці — місто-мільйонник, місто великих можливостей. Доки київські чиновники шукали місце для садівників із Адамівки, ті на Хрещатику торгували соком та натуральним яблучним оцтом. Іван Дегтяр зізнається, що запропоновані локації на тому ж Житньому ринку не підійшли: зважили на логістичні незручності та завантаженість столиці й вирішили шукати місце для розміщення виробничих потужностей де-інде.
Коли поверталися з Києва додому й саме проїздили Решетилівку, як кажуть, кінь спіткнувся — заскрипіло колесо у машині. І то був знак для садівників. Бо далі все відбувалося майже за казковим сценарієм: заїхали в Решетилівку, зупинилися якраз біля будівлі міської ради, попросили про допомогу із соковаркою у двох бійців тероборони, які сиділи поряд. Один із них представився заступником міського голови — і вже за годину після зустрічі з керівництвом громади садівникам показували колишні приміщення Укртелекому, де можна було розмістити виробничі потужності. Адамівці навіть не роздумували — вирішили пускати коріння в Решетилівці.
Мило зі льняної олії, зі жмиху — метан і добрива, корисні яблучні чіпси — для малечі
Оформивши оренду на вільні приміщення, садівники засукали рукава і взялися до діла. До слова, натуральним соком та легендарним адамівським яблучним оцтом виробництво не обмежується. «Мрія» також виготовляє із льняної олії натуральне мило для фруктів. Іван Дегтяр пояснює, що імпортні фрукти, які до нас привозять з усього світу, ще під час вирощування обробляють, аби те ж яблучко мало товарний вигляд, довго лежало й не псувалося. Змити звичайною водою всі ті пестициди та консерванти фізично неможливо, обов’язково мити — лише з милом. Вже цього року розпочнуть виробництво яблучних чіпсів, аби малеча ласувала екологічною смакотою, а не штучними картопляними чіпсами, щедро присипаними глютанатом натрію. Яблучний жмих, якого лишається чимало після виготовлення соку, буде переброжувати у підземних сховищах на природній газ метан. Побічним продуктом такого виробництва стане азотна вода, котра використовується для поливу тих же садків. Фактично, це екологічно чисте добриво, вже насичене всіма необхідними мікроелементами. Цю воду планують роздавати решетилівським садівникам, які погодяться стати партнерами садового товариства.
«У нас великі плани на Решетилівку і на Полтавщину, — зі щирою посмішкою відверто говорить голова садового товариства „Мрія“. — Ми хочемо бути корисними громаді, в якій працюємо, стати надійними партнерами. У нас у Адамівці в розпліднику лишилися саджанці яблуневих дерев. Ми ці дерева будемо безкоштовно надавати місцевим мешканцям, за умови, що отриманий врожай вони будуть здавати нам на переробку. Ще також лишилося біля півтори тисячі кущів смородини. Маємо домовленість із Решетилівським аграрним ліцеєм: у них є земля, ми дамо навесні саджанці. Ліцеїсти вирощують смородину, займаючись своїми агарними справами, а ми купуємо ягоди, які виростуть із наших саджанців. Крім того, наприкінці зими, плануємо безкоштовно надавати насіння томатів жителям Решетилівки та ближніх сіл, щоб влітку почати виробляти томатний сік з помідорів, що виростили місцеві селяни».
Крок за кроком — до мрії
На цьому тижні Решетилівська міська рада офіційно оформили партнерські стосунки із СТ «Мрія». Все як годиться — з підписами та печатками. Як розповідало наше видання міська рада та товариство підписали угоду, за якою «Мрія» надаватиме частину своєї продукції (у вигляді гуманітарної допомоги) родинам, які опинилися в складних життєвих обставинах. І сім’ям внутрішньо переміщених осіб зокрема. Ця угода стала можливою завдяки перемозі у конкурсі міні-грантів «Курс на незалежність», який «Мрія» виграла торік. Свій проєкт товариство подавало у тісній співпраці із відділом економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій виконкому Решетилівської міської ради. У рамках гранту «Мрія» отримала 417 тисяч гривень. за кошти гранту товариство придбало необхідне виробниче обладнання, а за його умовами 10 відсотків виробленої має віддавати на потреби місцевої громади.
Іван Дегтяр зауважує, що цього року на підприємстві створять щонайменше 10 нових робочих місць. До того ж у старостатах працюватимуть заготівельні контори, де місцеві мешканці зможуть здати вирощені яблука, виноград, помідори, тощо і заробити додаткову копійчину до свого сімейного бюджету. «Наш садок у Адамівці був невеликий — всього 46 гектарів, — зауважує Іван Петрович. — А зараз, якщо сплюсувати все, фермерські садки та сади мешканців громади, які зможуть здати нам яблука, то наш спільний віртуальний сад виросте в рази. Бо люди, які співпрацюють із товариством — це і є наш садок».
Іван Дегтяр жартома називає всі далекосяжні плани свого підприємства у Решетилівці Нью-Івасюками. Проте насправді всі ці плани цілком досяжні й реальні. «Для нас Решетилівка — дуже приємна знахідка, — додає Іван Петрович. — Хочемо, аби наше підприємство тут було показове. Щоб люди могли прийти і подивитися, як виготовляється сік, що його можна робити без викопного палива на відновних джерелах. Щоб стало визначним місцем для громади. Ми дуже медійні і відкрито розповідаємо у соцмережах, у тому ж Фейсбуці, про те, що ми робимо. І запрошуємо до нашої спільноти всіх бажаючих, зокрема, і в якості членів садового товариства „Мрія“. Отак крок за кроком разом йтимемо до спільної мрії».
Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA