Людина-легенда Юрій Горліс-Горський

…Юрій Горліс-Горський, уроджений як Лісовський, без перебільшення, людина-легенда. Такий собі український «Джеймс Бонд», розповідь про якого, заслуговує не на одну кінострічку або серіал. Навіть його поява на світ була незвичайною. Мати Юрія — Людвіга Соколовська походила зі шляхетного польського роду, а батько Юрій Лісовський — офіцер російської імператорської армії, не знайшовши іншого способу одружитися з коханою жінкою, викрав майбутню дружину з батьківського аристократичного дому.

Народився Юрій Горліс-Горський 14 січня 1898 року в селі Демидівка Демидівської волості (сучасна Решетилівська громада) Полтавського повіту Полтавської губернії. Коли спалахнула Перша світова війна, додавши собі чотири роки, юнак подався на фронт, де служив під командуванням князів Хана-Нахічеванського та Султан-Гірея. А вже невдовзі Юрій став хорунжим 1-го Гайдамацького кінного куреня імені Кармелюка, потім служив у 2-му кінному полку Запорозької дивізії Армії УНР. Згодом був славнозвісний Зимовий похід і «трикутник смерті», коли між Любарем, Чорториєю та Мирополем українські війська опинилися в оточенні ворожих армій. Саме Зимовий похід і привів Юрія Горліс-Горського до Холодного Яру, де він вступив у нову боротьбу вже під чорним прапором повстанців. Саме цьому періоду присвячена його найвідоміша книга «Холодний Яр», яка вперше була надрукована у Львові 1934 року.

Життя, як у фільмах про Джеймса Бонда…

Обравши прізвисько Залізняк, Горліс-Горський став осавулом 1-го куреня полку гайдамаків. Цей холодноярський період Юрія цілком міг стати для написання сценарію у найкращих традиціях голлівудських блокбастерів: битви, засідки, гонитви, шпигунські пристрасті, ув’язнення, навіть вирок «смерть», і звісно кохання. Саме любовна історія є чи не найдраматичнішим розділом роману. Адже Юрій Горліс-Горський поставив першим свій підпис під коротким вироком смерті, винесеним його коханій Галі, яка зрадила холодноярців. За доносом дівчини усіх спійманих повстанців розстріляли. Вирок Юрій виконав власноруч, поховали Галю коло монастиря.

Пізнав Юрій Горліс-Горський камери Єлисаветградської та Лук’янівської в’язниць, тюрем Вінниці, Полтави, Херсона. Прикидався божевільним, «погоджувався» на співпрацю з «совєтами», а потім як подвійний агент провалив спецоперацію ЧК. Згодом у 1924 році повторний арешт і вирок — 15 років. Тоді симулював психічні розлади, бо «лікарня — не тюрма, з неї можна втекти». Знайдені в кишені безнадійного хворого документи стали в пригоді, і він виривається на волю. Втікає на Дон, Кубань, потім сховався на будівництві «Автострою» в Нижньому Новгороді. Заробивши гроші перебрався до Рівного.

1932 року Юрій Горліс-Горський оселився у Львові, на площі Ринок. Тут він взявся за перо. Перший твір «Ave dictator», присвячений Іосіфу Сталіну, побачив світ 1933 року, 1934 за сприяння митрополита Андрея Шептицького, вийшов перший том «Холодного яру», який галицька молодь сприйняла як своєрідний прапор боротьби з ворогами.

Смерть продовжує невпинно ганятися за письменником і політичним діячем. У березні 1939 року, після невдалої спроби проголошення Карпатської України, угорці жорстоко переслідували українців. Юрію Горліс-Горському вдалося дивом урятуватися і втекти.

Згодом доля закинула Лісовського до Греції, а потім — Туреччини. Свої мандри він описав у «Подорожніх зигзагах». Далі наш герой опиняється у Фінляндії, веде розвідницьку діяльність у Ленінграді, а з 1941-го очолює український відділ радіостанції у Берліні.

Одна з найбільших мрій письменника здійснилася 1942 року — він повернувся до Холодного Яру. Тоді зміг відвідати батьків отаманів Петра і Василя Чучупаків. Організував відновлення могили Василя Чучупаки — на металевому хресті прикріпили тризуб. Приблизно в цей самий час була відновлена і освячена могила Чорного Ворона біля Розуміївки, можливо завдяки саме йому.

…і загадкова загибель

По поверненні до Львова 26 листопада 1943 Юрій Горліс-Горський одружився з Галиною Талащук, яку вперше зустрів 1932 року у Рівному. Далі доля закинула їх до Німеччини, де подружжя оселилося в таборі для переміщених осіб («Ді-пі») в Новому Ульмі. Життя у таборі було особливо небезпечним. Відбувалися міжусобиці між прихильниками повернення до СРСР і навпаки. Якось Горліс-Горський прохопився, «що не хоче перебиратися в Америку, лишається в Європі, бо звідси до Холодного яру ближче» — пише дослідник Роман Коваль.

Горліс-Горського ще у Львові звинувачували у зраді, намагалися ліквідувати, але дивовижне везіння врятувало його. А в таборі на фоні запеклої міжусобної боротьби загроза життю почала зростати. Інтриги підсилювалися за участю різних розвідок — англійської, американської, радянської. Остання особливо звірствувала. Юрій Горліс-Горський мав надію покласти край цьому за допомогою шефа британської розвідки СІС Карла. Однак саме ця людина зіграла фатальну роль у долі письменника.

25 вересня 1946 року у Юрія Горліс-Горського народилася донька, яку на честь Лесі Українки назвали Ларисою. 26 вересня у полковника Дацька відбулася нарада, в якій брали участь генерал Омелянович-Павленко, полковник Долуда, директор видавництва «Українські вісті» Майсюра і Горліс-Горський.

27 вересня Горліс-Горський мав зустрітися з Карлом. На зустріч він поїхав потягом з Аугсбурга. На нього чекав джип з «американцями». Борис Левицький та Роман Паладійчук тоді його бачили востаннє. Хто були ті загадкові американці і досі невідомо. За однією з версій, це були табірні есбісти. Левицький намагався встановити обставини зникнення друга у пошуку «Вбивство Горліс-Горського». За його версією, приятеля Юрка відвели у будинок, де той, намагаючись врятуватися, жбурнув у вікно стільця, але йому на шию накинули зашморг і задушили.

Згодом канадський історик українського походження Сергій Єкельчик писав: «Колишній старшина армії УНР 1946 року був задушений бандерівцями, і скоріше за все зацементований ними у підлогу табору у Новому Ульмі».

Пізніше до Петра Майсюри прийшов начальник німецької кримінальної поліції. Він розповів, що в каналізації Аугсбурга, біля бараків радянської репатріаційної місії НКВС знайшли труп, опис якого збігається з описом Горліс-Горського — колір волосся, вставлені зуби, татуювання, зріст, одяг. Тіло збереглося завдяки мулу. Однак його не показували тим, хто розшукував Юрія, так само не повідомили, де його поховали.

Ось так закінчилася історія безстрашного воїна-УНРівця, холодноярця Залізняка, розвідника, письменника, борця за волю України Юрія Горліс-Горського.

У незалежній Україні Юрію Горліс-Горському встановлено два пам’ятники. Один в селі Мельники Чигиринського району Черкаської області, а другий в селі Розумівка Олександрівського району Кропивницької області. Його іменем названі три вулиці — у містах Рівному, Львові та Полтаві. У 2017 році Полтавська обласна рада заснувала премію імені Юрія Горліс-Горського. 2017–2018 року в Решетилівській центральній районній бібліотеці проведено два круглих столи присвячені нашому славетному земляку. Решетилівська гімназія імені І.Л. Олійника провела дослідження «Повернення із забуття старшини армії УНР Юрія Горліс-Горського».

Юрій Кісіль