Династія науковців Бережних

У сьогоднішньому випуску рубрики «Ретроспектива» ми хочемо познайомити читачів із постатями наших земляків — Анатолія Семеновича Бережного та його сина Юрія.
Анатолій Бережний народився 19 вересня в селі Остап’є Хорольського повіту Полтавської губернії у родині Семена Івановича Бережного (1886–1983 роки життя) — заслуженого лікаря УРСР, який працював у Остап’ївській лікарні. Анатолій Бережной навчався у місцевій школі. Із захопленням слухав вчителів. Перед ним відкривався новий широкий світ — усе в ньому неймовірно і просто. Все, що тебе оточує — земля і каміння, повітря і вода — лише комбінації елементів, які мають точне місце у мудрій таблиці Дмитра Менделеєва.
Він навчався у Харківському хіміко-технологічному інституті, який успішно закінчив у 1932 році. Під час навчання в інституті Бережний познайомився і подружився з уже відомим на той час професором Петром Петровичем Будниковим, який займався вогнетривами. Це й визначило його науковий інтерес на все життя.
З 1932 року Анатолій Семенович почав працювати в Українському НДІ вогнетривів (місто Харків), спочатку асистентом, згодом науковим співробітником (від 1936 року). У 1938–1941 роках був завідуючим магнезіальної лабораторії.
В роки війни працював на заводі «Магнзит» (Урал), де займався розробкою і випуском вогнетривких матеріалів для виплавки броньованої сталі, тим самим вніс вагомий вклад в обороноздатність країни, її збройних сил, перемогу над німецькими окупантами.
Анатолій Бережний і надалі просувався у науковій роботі. У 1944–1948 роках він — керівник лабораторії, заступник директора з наукової роботи (1948–1955), директор (1955– 1965). У 1947 році отримав звання доктора технічних наук, став професором.
Далі він працював заввідділом експериментальної мінералогії Інституту геологічних наук АН УРСР (Київ, 1966–1969), Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (Київ, 1969–1970).
Згодом Анатолій Бережний повернувся до Харкова, де став завідувачем лабораторії фізичної хімії фізико-технічного інституту (1970–1975), потім у 1975–84 року завідував усією кафедрою. В 1979 році Анатолію Семеновичу присвоєно звання академіка НАНУ. В 1984–1986 роках — він професор кафедри технології кераміки, вогнетривів скла та емалей Харківського політехнічного інституту.
Його наукова діяльність тривала у галузі фізико-хімії силікатів та вогнетривких матеріалів, геохімії, металургії. Він довів можливу кількість сполучених і взаємних реакцій в оксидних системах залежно від кількості компонентів; установив кореляційну формулу, що визначає кількість можливих елементарних політопів у багатокомпонентних системах та формулу, згідно з якою можна розрахувати температуру плавлення оксидних і силікатних систем; розробив методи використання ЕОМ для інтерпретації фазових діаграм багатокомпонентних оксидних систем, технологічні процеси отримання керамічних виробів спеціального призначення для потреб нової техніки. Розробив фізико-хімічні основи технології форстеритових, периклазових, шпінелевих, цирконових, вапняних і вуглецевих вогнетривів, виробництво яких упровадилося в промисловість. У субсолідусній галузі детально вивчив будову низки багатокомпонентних систем, дослідив кінетичні та температурні залежності зміни властивостей вогнетривів під час спікання та експлуатації вогнетривких виробів у різних газових середовищах, вивчив механізми руйнування вогнетривів у промислових умовах їх застосування. Його основні праці стосуються фізично-хімічних досліджень силікатів і високотемпературних оксидів, вивчення реакцій у твердій фазі тугоплавких матеріалів. Був нагороджений п’ятьма орденами та медалями.
Анатолія Семеновича, окрім найвищих професійних якостей, відзначала також широка ерудиція та доброта. Він прекрасно розбирався в класичній музиці і сам добре грав на фортепіано, займався геологією, астрономією, фізикою твердого тіла, історією релігій і весь великий арсенал знань передавав своїм учням.


15 грудня 1996 року Анатолій Семенович Бережний відійшов у засвіти у Харкові. Пам’ятна дошка на честь А. С. Бережного була встановлена за адресою вул. Гуданова, 18 на фасаді ВАТ «Український науково-дослідницький інститут вогнетривів ім. А. С. Бережного». «В цьому будинку працював з 1932 по 1966 рік видатний вчений галузі фізико-хімії, силікатів і технології вогнетривів академік А. С. Бережний» — сказано на ній.
Син Анатолія Семеновича, Юрій Анатолійович народився 27 травня 1936 року. За освітою — фізик, доктор фізико-математичних наук (1980 рік), професор (1983 рік) лауреат премій ім. О. Давидова НАНУ (2000 рік), лауреат премії ім. К. Д. Синельникова (2016 рік), Державної премії в галузі науки і техніки. У 1958 році Юрій Бережний закінчив Харківський університет. Працював у Харківському фізико-технічному університеті (1958–1979 роки), від 1979 року — завідувач кафедри теоретичної ядерної фізики Харківського університету. Проводив наукові дослідження у галузі теоретичної ядерної фізики. Розробив теорію пружного і непружного дифракційного розсіювання частинок з урахуванням розмиття ядерної поверхні, теорію поляризації явищ у дифракційних процесах; запропонував нову ά-частинкову модель з дисперсією ядер вуглецю, кисню й неону. Він написав кілька монографій та підручників по квантовій механіці і теорії ядра. Три з них спільно з академіком О.І.Ахізєром.
Юрій Кісіль