Патріарх органічного землеробства

Цієї неділі, коли в Україні вшановують чоловіків та жінок, що, без перебільшення, годують увесь світ, ми вирішили згадати про видатного земляка, Аграрія з великої літери — Семена Свиридоновича Антонця. Його без перебільшення знають у всьому світі. Він — патріарх органічного землеробства в Україні, метр, вчитися до якого основ та секретів органічного землеробства та того, як жити у гармонії з Природою і Землею їхали із найвіддаленіших куточків планети. Адже у своїй «Агроекології», що в селі Михайлики на Шишаччині, мав досвід господарювання без «хімії» у понад 40 років.

Видатний аграрій — родом із Решетилівщини. Семен Свиридонович народився 20 серпня 1935 року в селянській родині у селі Антонці (згодом — Жовтневе, а нині — Покровське). Закінчив семирічку, середню освіту здобув у школі робітничої молоді. Перші свої сільгоспінститути закінчував на землі — працював різноробом, чабаном. Освіту у Полтавському сільгоспінституті здобував протягом 1956–1962 на заочному відділенні зоотехнічного факультету. Усе його подальше життя пройшло на землі й біля землі. У 1958–1961 — завідувач ферми, помічник бригадира комплексної бригади колгоспу ім. Мічуріна Решетилівського р-ну Полтавської обл. (за його керівництва ферма досягла високих надоїв молока). 1962–1964 — зоотехнік колгоспу ім. Жданова Диканського р-ну Полтавської обл. 1964–1974 — голова колгоспу «Шлях до комунізму» Шишацького р-ну Полтавської обл. 1975 очолив колгосп ім. Орджонікідзе Шишацького р-ну, який за два роки вивів у передові господарства. 1992 реорганізував колгосп у сільськогосподарське акціонерне товариство (САТ) «Обрій». 2000 на базі САТ «Обрій», колишнього колгоспу ім. Жовтневої Революції Шишацького ра-ну та сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ставкове» Зіньківського р-ну Полтавської обл. заснував приватне підприємство «Агроекологія».

Від «хімії» відмовився ще у 1978 році, коли решта поля нею буквально заливала

Два століття тому батькові майбутнього класика літератури Миколи Гоголя полтавський поміщик Василь Ломиковський провів екскурсію своїм маєтком на хуторі Трудолюб Миргородського повіту (нині це село Шахворостівка). І екскурсія ця батька письменника просто ошелешила — на власні очі він побачив приклад ведення органічного землеробства. Про це вже потім напише Микола Гоголь у своїй повісті «Мертві душі», розповідаючи, як Чичиков заблукав та потрапив до поміщика, у якого навколо полів були висаджені лісосмуги, і навіть рибу, виловлену в ставку, використовували, як засіб підвищення родючості ґрунтів. Так що представники полтавської аграрної науки переконані: органічне землеробство не прийшло до нас із-за кордону, наші пращури господарювали з повагою до землі та турботою про «годувальницю» вже понад 200 років тому. Просто Семен Свиридонович вивів цей тип господаря на якісно інший рівень.

Ще 1978 року, коли працював головою колгоспу імені Орджонікідзе тодішнього Шишацького району, Семен Антонець звернув увагу на те, наскільки шкідливою для здоров’я працівників господарства є всіляка «хімія», що її застосовували для боротьби з бур’янами та шкідниками. Тож власним вольовим рішенням заборонив «кропити» тамтешні поля отруйними гербіцидами. А невдовзі тут повністю відмовилися від використання будь-яких синтетичних хімікалій, зокрема й мінеральних добрив. У 1991 році Семен Антонець став останнім Героєм Соціалістичної Праці в тодішньому СРСР, який розпадався. Незалежність України і перехід до ринкових відносин у господарюванні відкривали не тільки нові можливості та перспективи. Більшість скептиків були переконані: таким «експериментам» настане кінець. Адже постійна гонитва за прибутками змусить згадати про ту «хімію» й водночас забути про науково обґрунтовані сівозміни, тваринництво та інші складові ґрунтозахисного землеробства. Ці сумні пророцтва збулися в багатьох господарствах, «прихватизованих» різношерстими скоробагатьками. Але не в тому, яке очолював Семен Антонець.

Як господарювати органічно й прибутково

Узявши на озброєння майже філософський постулат господарювання на землі: «гроші не повинні йти попереду людей» — Семен Свиридонович став новатором не тільки в агротехнологіях. Ще 1992 року колишній михайликівський колгосп «перелицювали» на сільськогосподарське акціонерне товариство «Обрій». А 2000-го Семен Антонець із членами своєї родини вже на базі двох колгоспів і кооперативу заснував приватне підприємство «Агроекологія». Тож органічне поле розширилося до восьми тисяч гектарів. А найголовніше, тут на власному прикладі довели: господарювати на землі без убивчої для всього живого «хімії» можна ефективно й прибутково.

— Приїдуть до мене, подивляться — і одразу ж загоряються ідеєю й собі почати займатися органічним землеробством, — розповідав Семен Свиридонович. — От тільки для цього потрібна система і знання. Ми досвід 30 років напрацьовували, маємо певну технологію. До урожайності 70 центнерів з гектара на органічному землеробстві йшли три десятиліття. Але якщо необережно перейти на органічне землеробство, врожаї впадуть наполовину.

Саме це й зупиняло тих, у кого гроші йшли попереду землі. А в «Агроекології» на органічних технологіях врожаї збирали хоч і не рекордні, та вищі за середні. Вирощеного цілком вистачає для належної рентабельності виробництва. До того ж сертифіковану за міжнародними стандартами органічну продукцію продають дорожче, зокрема й за кордон. Зерно в «Агроекології» переробляють на власних виробничих потужностях, які також сертифіковані. Перші експортні поставки до країн Євросоюзу «Агроекологія» здійснила ще 2014 року.

У віці далеко за 80 Семен Свиридонович не полишав свого корабля — лишався засновником підприємства й мудрим наставником молодої команди, яку очолив його внук, генеральний директор «Агроекології» Гліб Лук’яненко. Під керівництвом останнього в господарстві, де утримують шість тисяч голів великої рогатої худоби, вдосконалили та, власне, довели до світових стандартів процес переробки гною на біогумус — найцінніше органічне добриво. ПП «Агроекологія» розпочало виробництво органічних продуктів харчування під власним брендом «Vo!». До традиційних круп додалися курячі яйця та вівсяні пластівці. Справжньою родзинкою бренду стала зелена гречана крупа, яка не піддаватиметься термічній обробці. А ще — молочна та м’ясна продукція й перша мережа фірмових магазинів від «Агроекології».

Думати не про гроші, а про здоров’я нації дбати

Знайомі та друзі згадують, якою чудовою людиною був Семен Свиридонович і багатогранною особистістю. Він гарно малював, замолоду на прохання знайомих перекладав піч. Мав інженерний хист, адже для безвідвального обробітку землі у співпраці із «технарями» винаходив сучасні механізми. Робота колективу авторів «Високоефективні комплекси технічних засобів для вирощування зернових та інших культур» була представлена на розгляд Комітету з присудження Державної премії Національним науковим центром «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» НААН України в 2018 році.

У своїй «Агроекології» патріарх не лише науковців та аграріїв приймав. За неофіційними підрахунками у Михайликах побувало більше 25 тисяч гостей із 35 країн світу. Його господарство ставало місцем проведення конференцій, круглих столів, навіть пленерів для художників. І нікого господар не відпускав без смачного й ситного обіду.

«Він хотів чистою їжею нагодувати всіх. Думав не про економічну вигоду, а казав: «Отакий хліб кожна людина має щодня їсти! Таке молоко кожна дитина має пити!» Мріяв створити в селі Михайлики центр дитячого харчування, щоб діти якийсь час там жили, обстежувалися в лікарів і харчувалися чистою їжею. Казав: «Навіть якщо діти тричі на день питимуть наше молоко, то за тиждень зможуть поліпшити здоров’я». Але ті, від кого залежало створення такого центру, його не підтримали, — згадує полтавський науковець Віктор Самородов. — Була в нього ідея запровадити органічну спеціалізацію в усьому Миргородському районі. Він казав: «Ми ж можемо чистими харчами нагодувати всі ясла, садочки і навіть школи України». Але знову почув від чиновників: «Це важко буде зробити». Як приїдуть, було, запитують: «Семене Свиридоновичу, вигідно?» Він каже: «До чого тут вигода? Господарство працює та рентабельне. Ми повинні про здоров’я нації дбати».

Про землю, як живу істоту, і медаль за її збереження

Його землю іноземці готові були купувати за великі гроші й щиро вклонялися його таланту. Все той же Віктор Самородов розповідає, як одного разу до Полтави приїхали гості з Італії. Вони багато чули про унікальні ґрунти Семена Антонця й захотіли побачити їх на власні очі. Антонець їх добре прийняв, пригостив обідом, потім всі разом сіли в машину й поїхали дивитися його поля. У якомусь місці іноземні гості попросили зупинити машину, Антонець дістав свою знамениту лопатку й дав її главі італійського сімейства, щоб той викопав трохи ґрунту. А того року в Італії була посуха. Той копнув, і лопатка увійшла в чорнозем як у масло, а в тій грудочці — волога. Італійський гість упав навколішки перед Семеном Свиридоновичем і вигукнув: «Вам треба за життя пам’ятник поставити! Я перший перекажу на ваш рахунок кошти на пам’ятник!» Хтозна, чи виконав він обіцянку, але після цього багато років надсилав Антонцеві ящиками італійське вино й оливкову олію.

Землю Семен Свиридонович дуже любив, сприймав її майже як живу істоту. А турботу про землю вважав настільки важливою, що пропонував започаткувати спеціальну нагороду — медаль за відтворення родючості землі, якої удостоювали б тих, хто працює в цьому напрямку. Першим кавалером цієї медалі український патріарх бачив тепер вже британського монарха, короля Чарльза ІІІ, який багато років на власній землі практикує органічне виробництво і якого вважають патроном органічного землеробства у світі. Король і сам хотів познайомитися із нашим славетним земляком. Проте не склалося…

Серце великого Аграрія зупинилося 3 березня 2022 року, буквально через тиждень після початку повномасштабного вторгнення. Він не побачив, як його рідну родючу українську землю скажений сусід «засіває» мінами та осколками, інакше б серце Семена Свиридоновича не витримало б удруге…

Проте справа його живе, її продовжують діти та онуки, потужна команда «Агроекології». І є надія, що мрія Семена Антонця таки здійсниться й король Чарльз ІІІ таки приїде на Полтавщину. Щиро віримо, що здійсниться й найпотаємніша мрія патріарха органічного землеробства про те, що його Полтавщина стане оазою з вирощування якісної й екологічної продукції. Декілька років тому, під час візиту в «Агроекологію» поцікавилася у Семена Свиридоновича, чи вигідно самим аграріям займатися органічним землеробством: « Я іншого життя не уявляю, — відповів мені останній романтик українського чорнозему. — А чи вигідно на світі жити? Вигідно, якщо ми людям робитимемо добро. Потрібно, аби в економіці і в нашому житті на першому місці були люди, а не гроші».

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA