Щедрий вечір: як святкували предки наші

Днями традицію Щедрого вечора за рішенням Мінкульту було внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини. Україна у страшній війні за своє існування нарешті повертається до свого коріння і традицій, що формують ідентичність народу. Тож сьогодні родини зберуться не просто за новорічним, а й Щедрим столом, зустрічатимуть щедрувальників, а можливо до вашої оселі цього вечора завітає сама Маланка із Василем та Козою. Згадуємо, як святкували наші предки, що готували, як ворожили і в які прикмети на Маланки вірили.

Хто така Маланка

Історія Маланки та Щедрої куті сягає далеко вглиб минулого, це свято наповнене світлом, добротою та магією, а також українськими неповторними традиціями.

Задовго до появи християнства на українських землях наші предки були язичниками та поклонялися багатьом богам цілому пантеону слов’янських богів на чолі з верховним Перуном. Згідно зі слов’янською міфологією богиня Лада (мати богів в слов’янській міфології) мала сина та доньку, яку звали Маланкою.

Коли Князь-Місяць — наречений Маланки — полював, то змій вкрав Маланку та заманив її у підземне царство. Звільнити Маланку зміг богатир Безпальчик-Василь, який потім взяв її за дружину. Саме тому вечір цього дня ще можуть називати Василевим або ж кажуть Свято Маланки й Василя.

З приходом християнства трактування свята змінилося. Православна церква пов’язала цей день із пам’яттю про двох святих: Василія Великого Кесарійського і преподобної Меланії Римлянки. Василій Великий був визначним церковним діячем, одним з отців Церкви та архієпископом Кесарії Каппадокійської в Малій Азії. Йому приписують винахід іконостасу та складання літургії Василя Великого. Маланка, або Меланка Молодша була черницею і меценаткою: вона відома тим, що будувала церкви, допомагала нужденним і піклувалася про хворих у часи занепаду Римської імперії.

І хоч богинь та богатирів замінили на святих, викорінити традиції церкві не вдалося. І навіть крізь віки багато українців продовжують дотримуватися старих звичаїв. Маланку вважають українським народним і церковним святом, яке об’єднує старовинні дохристиянські та християнські обряди. Згідно з церковним календарем, це свято припадає на День преподобної Меланії. За традицією Маланка-Вода приходить разом із Василем-Місяцем на Щедрий вечір, щоб сповістити господарів про надходження свят і провести гостини, які отримали назву «гостини Маланки» в народі.

На Щедрий вечір риба — під забороною: щоб щастя не упливло

Безперечно, одна з головних традицій свята — гарно накритий святковий стіл. У цей вечір на столі обов’язково повинна була стояти Щедра кутя. Всі страви мали бути ситними та багатими. В дохристиянські часи, наші предки запікали ціле порося як пожертву Василю, який вважався покровителем цієї тварини. Тоді він дарував родині достаток і щастя. На Щедрий вечір кутю ставлять на покуті (червоний кут). Господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб пригостити всіх, хто прийде щедрувати і засівати.

Також наші предки випікали спеціальний обрядовий хліб. Коли жінка починала вимішувати тісто на випічку, то йшла, не миючи руки, з чоловіком «лякати» дерева, що погано вродили. Чоловік при цьому брав палицю чи сокиру, підійшовши до дерева, він стукав тричі по корі й промовляв:

«Не будеш родити, буду рубати, а будеш родити, буду шанувати».

Дружина повинна була відповісти за дерево:

«Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану».

Після цього вона витирала об кору дерева руки.

Цікаво, що на жодному святковому столі не можна було побачити страви з риби, адже за давніми традиціями, якщо приготувати рибу, то щастя з дому «упливе».

В соціальній мережі Facebook спільнота «Їсти» поділилася традиційними українськими стравами, які найчастіше готують на Щедрий вечір:

Кутя — найголовніша страва на святковому столі. Вона має кілька різновидів, тому що в кожному регіоні України є свій рецепт куті. В основному її готують з пшениці та приправляють горішками, медом, перетертим маком, родзинками. На Щедрий вечір також до куті можна було додавати вершкове масло.

Домашня ковбаса та кров’янка — страви зі свинини займають особливе місце, тому що для українців свинина завжди була головним м’ясним продуктом. Тому на Щедрий вечір обов’язково готували домашню ковбасу зі свинини, а також кров’янку.

Печеня зі свинини — до цієї страви традиційно готували картоплю.

Крученики зі свинини з начинкою — найчастіше як начинку використовували гриби.

Холодець — найчастіше готували зі свинини і яловичини, ця страва була традиційною для українців в зимовий період.

Верещака — особлива традиційна українська страва. Готується зі свинячих ребер, які тушкують у буряковому квасі.

Тушкована капуста з м’ясом.

Овочева консервація — традиційно подавали до великої кількості страв з м’яса.

Холодні страви — сало, шинка, бочок. Все це намагалися приготувати заздалегідь.

Вареники — ще одна особлива страва в українській кухні. На Щедрий вечір готували вареники з картоплею та грибами зі шкварками або з м’ясом.

Млинці — символізували Сонце. Часто додавали начинки з м’яса. Особливо любили використовувати відварений язик. Цю страву називали в давнину «Лизень у торбі».

Узвар із сухофруктів.

Пироги — з різними начинками. Можуть бути як м’ясними так і десертними (наприклад, із маком або сухофруктами).

Основна увага приділялася саме стравам зі свинини — вони в українців символізували достаток.

За новорічний стіл сідає вся родина: усі мають бути охайно і святково вбрані, адже брудний або неохайний одяг вважають поганим знаком. Перед тим як починати вечерю, сім’я молиться і дякує Богові за здоров’я та благополуччя. Потім усі куштують кутю і починають вечерю.

Водили не лише Козу, а й Маланку та Василя

Звичайно, не тільки смачний стіл радував українців на свято. Розважатися наші предки теж вміли.

Так, на вечір молоді дівчата та хлопці відправлялися щедрувати від хати й до хати, співати пісні. Щедрувати починали після заходу сонця, коли, за повір’ями, вилазить різна нечиста сила.

Важливе правило — щедрувати могли виключно дівчата (а от під час колядок навпаки). Дівчата у своїх щедрівках обов’язково бажали господарям дому щасливого нового року, добробуту й гарного врожаю. Вважалося, що щедрувальники і їхні обрядові пісні можуть допомогти виростити кращий урожай. Саме тому господарі частують їх, обдаровують грошима або солодощами. Цікаво, що щедрівки, на відміну від колядок, були переважно світськими піснями. Важливо не плутати колядки із щедрівками. Якщо в тексті згадується Ісус — це колядка, якщо бажають добробуту — щедрівка.

Натомість хлопці переодягалися в різних тварин та фольклорних персонажів, влаштовували жартівливі сценки й танцювали, намагаючись щосили розвеселити господарів. Найпопулярнішими персонажами, звісно, була сама Маланка, Василь, Коза. Також переодягалися в Старий та Новий рік, тварин, чортів, ромів, жандармів. Чи не найяскравішими є образи «ведмедів» — у них вбираються найсильніші хлопці з кожного кутка села. Кульмінацією Маланки зазвичай є боротьба «ведмедів» за звання найсильнішого. Цікаво, що сучасне карнавальне дійство охоплює багато нових персонажів і залежить від креативу учасників обряду: нині на маланкарях можна зустріти маски жандарма чи солдата, а також лікаря, міліціонера, перукаря, фотографа.

Як правило, одного неодруженого хлопця переодягали в жіночий одяг (в Маланку). Й починалося дійство, яке називалося «водити Маланку». В деяких регіонах ще й переодягалася дівчина у чоловіче вбрання, як образ «Василя».

«Маланка» часто виконувала роль незграбної господині, яка то посуд б’є, то миє піч, то підмітає сміття від порога на середину хати. Кожен із ряджених також показував свої здібності.

За таку маленьку розвагу й виставу господарі дарували щедрувальникам усілякі смаколики, не рідко віддячували грошима.

Наворожити судженого

Після щедрування наставав час магії. Усі дівчата збиралися для того, щоб поворожити на долю та судженого. Саме у Щедрий вечір дівчата ворожили ще з дохристиянських часів. Ритуали цього вечора вважалися особливо ефективними, а інформація, отримана в цей період — правдивою. Вплив церкви не зміг припинити цю традицію, і сучасні українки продовжують ворожити на Маланку.

Ми цілком свідомі того, що деякі традиційні ворожіння заскладні для реалій сучасного міста й навіть села. Як от висмикнути волосину з кінського хвоста чи чекати на дорозі, яка тварина зустрінеться першою. Тому ми обрали такі варіанти, які ви зможете випробувати вже сьогодні.

Ворожіння на гребінець. Перед сном покладіть гребінець під подушку, примовляючи «Суджений мій, ряджений, прийди і розчеши мені волосся». Хто насниться — з тим і випаде одружитись.

На бажання. Перед сном на 10 папірцях запишіть свої бажання, згорніть та покладіть їх під подушку. Яке зранку витягнете — те й здійсниться цього року.

Ворожіння на воску. Ножем знімаємо трохи воску зі свічки й кладемо у ложку, яку розігріваємо над свічкою. Загадуємо бажання. Коли віск розтане, вливаємо його у ємність з водою й уважно роздивляємось символи, які утворились з воску. Розтлумачуємо отриману «відповідь».

На гілочки з віника. Перед сном покладіть поруч з ліжком миску з водою, а зверху декілька гілочок з віника, примовляючи: «Суджений-ряджений, перевези через місток». Якщо на ранок гілочка прилипне до краю тарілки, одружитесь з тим, хто наснився.

Ворожіння з котом. Загадайте бажання й покличте кота (важливо, щоб він був в іншій кімнаті). Муркотун переступив поріг спочатку лівою лапкою — бажання здійсниться, правою — ні.

Ворожіння на зернах. По колу розставляються тарілки з різною крупою: гречкою, пшоном, рисом, манкою, вівсянкою та перловкою, а в окреме блюдце наливається вода. Дівчата по черзі розкручують у центрі кола сире яйце і дивляться, в який бік воно покотиться. Якщо до гречки — наречений буде багатим, до пшона — буде блондином, до рису — буде одруженим, до манки — наречений буде з півночі, до перловки — наречений буде військовим. Вода означає, що на дівчину чекають подорожі. Якщо яйце крутиться на місці, значить, дівчина цього року заміж не вийде.

Хлопці теж дарма часу не гаяли й крали у домівках, де мешкали дівчата, двері або калітки. Щоб повернути вкрадене, батько дівчини мусив виставити могорич.

З ранку хлопці йшли на роздоріжжя палити Дідуха (сніп соломи, який стояв в хаті від Святого вечора до Нового року), а потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.

Сієм, вієм, посіваєм, з Новим роком вас вітаєм

На світанку 1 січня маленькі хлопчаки йшли засівати. Колись цей звичай мав ритуальне значення, адже вважалося, що він приносить родині добробут, щастя, багатство. Посівали переважно житом або пшеницею. Цей обряд популярний по всій території України, він поширений як на заході, так і на сході. Цікаво також, що традиція посівання є і в інших східних слов’ян — в Польщі, Білорусі, Словаччині.

До речі, існує традиція, що щедрують дівчата, а посівають хлопці, і не навпаки, адже саме так «на щастя». Також важливим є час, коли приходить засівальник — тому, хто прийшов першим, зазвичай приділяли особливу увагу.

Чому саме хлопчики чи чоловіки повинні першими переступити поріг будинку? У цієї «чоловічої» традиції є давнє коріння — адже зерно символізує не лише достаток, а й родючість. Вважається, якщо першою гостею буде жінка в цей день, то це може принести нещастя господарям.

Посівати потрібно зерном. Раніше брали в пшеницю або жито, а зараз посівають також ячменем і гречкою. Важливо, що зерно для посівання має бути цільним. Не можна посівати горохом, пшоном і просом — вважається, що це принесе сльози в дім. Також кажуть, що посівати не можна голими руками — тільки в теплих рукавицях.

Обряд посівання простий і має небагато правил. Перш, ніж посівати, у господарів дому потрібно запитати дозволу.Йти посівати потрібно з двома мішками: один — з зерном, другий — для частувань і подарунків (це найулюбленіше правило посівальників). Засівають не лише поріг дому, але і кімнати. За посівалки не бажано давати гроші — є прикмета, що тоді сам весь рік на бобах просидиш (без грошей). Зерно, яким посівають будинок, вважається його оберегом і прибирати його не можна до самого заходу сонця. Вважається, що чим більше посівальників прийде в дім, тим краще. І проганяти їх не можна — інакше відлякаєте удачу.

Головні заборони свята

Попри те, що у цей день були пишні святкування, не обходилося й без заборон, яких суворо дотримувалися.

Так не можна було:

готувати рибні страви, щоб не втратити щастя;

думати про погане;

ображатися, плакати, сваритися, лихословити, обмовляти когось;

відмовитися простити людину, яка щиро просить пробачення;

відмовляти в милостині або пораді;

давати гроші в борг чи бути боржником;

рахувати монети, бо так можна накликати бідність.

Все вищеперераховане могло бути передвісником поганого року.

Від усього серця щиро бажаємо, аби цей Щедрий вечір став передвісником хорошого, а головне — переможного року для кожної родини і для всієї України.

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA